"04" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12491/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Рибченка А.О.
Шипуліної Т.М.
за участю секретаря Титенко М.П.
за участю представників
позивача:не з'явився,
відповідача:Гарькавої Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012
у справі № 2-а-9802/10/0670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювілейне»
до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювілейне» (надалі - позивач, ТОВ «Ювілейне») звернулося до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 позов задоволено: визнано нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.11.2010 № 0001862303.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у задоволені позову.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено перевірку магазину, що належить ТОВ «Ювілейне», за результатами якої 05.11.2010 складено акт № 06150150/23-40 (надалі акт).
Перевіркою встановлено що позивачем порушено порядок обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надано прибуткові накладні на продовольчі товари в кількості 48 найменувань на суму 2191,52 грн. Також перевіркою встановлено роздрукування та видачу розрахункових документів невстановленої форми та змісту на проведення оплати в безготівковій формі на суму 292,16 грн., чим порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
На підставі акта відповідачем прийнято рішення від 11.11.2010 № 0001862303, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 843,84 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що виявлені податковим органом порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не доведені встановленими обставинами справи та позивачем спростовані.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій лише частково правильними, з огляду на наступне.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що під час її проведення представникам відповідача не було надано прибуткових накладних на 48 найменувань товарів, відображених у додатку № 2 до акта, чим порушено порядок ведення обліку та реалізації товарних запасів.
Позивач вважає даний довід необґрунтованим, з чим погодилися і суди попередніх інстанцій, оскільки під час перевірки вказані накладні знаходилися у бухгалтерії ТОВ «Ювілейне» та не були надані для перевірки з об'єктивних причин.
Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 протягом трьох робочих днів з дня отримання акта документальної перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Такі документи надаються платником податків до органу державної податкової служби разом із супровідним листом та відповідним описом, у якому зазначаються: назви, номери та дати, кількість аркушів наданих документів. Такий опис засвідчується (скріплюється) підписами посадових осіб платника податків або його законних представників та печаткою платника податку (за наявності).
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 статті 44 розділу II Кодексу), такі документи повинні бути враховані органом державної податкової служби під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезгадані прибуткові накладні на непродовольчі товари у кількості 48 найменувань на суму 2 191,52 грн. під час перевірки, на місці реалізації, були відсутні.
У зв'язку з цим, податковий орган в акті визначив позивачу час для надання вмотивованих пояснень та відсутніх документів до 08.11.2011 до 10.00.
Позивач, у своїх доводах, посилається на лист № 65, адресований ним начальнику Новоград-Волинської ОДПІ Каленському В.П., у якому виклав підтвердження оприбуткування та ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, а саме 48 найменувань непродовольчих товарів.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що даний довід товариства є необґрунтованим, оскільки кінцевою датою для надання пояснень по суті порушень було 08.11.2011 до 10.00, лист датований 10.11.2010, отриманий податковим органом 11.11.2010 у день, коли було прийнято рішення від 11.11.2010 № 0001862303.
Таким чином, відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без врахування листа № 65 від 10.11.2010 та доданих до нього документів, оскільки вони були подані з пропуском строку, визначеного для таких дій.
Враховуючи викладене, податковий орган законно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4383,04 грн. (2191,52 * 2), передбачені статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Що стосується порушення позивачем приписів пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пов'язаного з роздрукування та видачею розрахункових документів невстановленої форми та змісту, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий орган, в акті перевірки зазначив, що позивачем роздруковано та видано розрахункових документів невстановленої форми та змісту на проведення оплати в безготівковій формі на суму 292,16 грн.
Однак, як зазначено судами попередніх інстанцій, та підтверджено матеріалами справи, позивач надав під час перевірки Z-звіти, які підтвердили факт проведення розрахунків з споживачами та роздрукування належним чином оформлених розрахункових документів.
Будь-яких обґрунтувань того, у чому полягала невідповідність форми та змісту розрахункових документів відповідачем не зазначено та жодних доказів щодо даного факту не надано.
Таким чином, встановлений перевіркою факт порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який полягав у роздрукуванні розрахункових документів невстановленої форми не знайшов свого документального підтвердження. Тому, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за вказане порушення, є незаконним.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій лише в частині 1 460,80 грн., яка застосована за порушення приписів пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В решті висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а саме у частині визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.11.2010 № 0001862303 у розмірі 4 383,04 грн., згідно статті 20 Закону України від 06.07.1995 № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є помилковими.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2-а-9802/10/0670 щодо визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.11.2010 № 0001862303 згідно статті 20 Закону України від 06.07.1995 № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 4 383,04 грн. скасувати. У позові в цій частині відмовити.
В решті рішення суддів залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Рибченко А.О.
(підпис) Шипуліна Т.М.