08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/28994/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року
у справі № 2а-8837/10/5/0170
за позовом Закритого акціонерного товариства «Майбел»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними дій, спонукання до виконання певних дій, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Майбел» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Майбел» за травень 2010 року. Зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим визнати податкову декларацію з податку на додану вартість ЗАТ «Майбел» за травень 2010 року як податкову звітність. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Майбел» 3,40 грн. витрат із сплати судового збору.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 09 червня 2010 року засобами телекомунікаційного зв'язку направлено на адресу ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.
В свою чергу, відповідачем листом № 27548/10/15-2 від 21 червня 2010 року повідомлено позивача про невизнання поданої ним декларації з огляду на те, що останнім порушено вимоги пунктів 3.3, 4.3, 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок).
При цьому контролюючим органом не конкретизовано, в чому саме полягає невідповідність направленої ЗАТ «Майбел» податкової звітності вимогам пунктів 3.3, 4.3, 5 Порядку.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.
Поряд з цим, як встановлено судами, направлена позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для її невизнання.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.