24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/18488/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-12186/10/1/0170
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі
Автономної Республіки Крим
про визнання незаконним та скасування рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 в судовому порядку оскаржив податкове повідомлення - рішення від 08.09.2010 № 0001651701/0, якими позивачу Державною податковою інспекцією за наслідками перевірки визначено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 980,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 3 960,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції задоволено: оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 18.03.2008 зареєстрований Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим як фізична особа - підприємець.
Державною податковою інспекцією відповідно до отриманого листа контрольних заходів обстеження місця здійснення підприємницької діяльності від 14.07.2010 була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.07.2010 по 14.07.2010, за наслідками якої було складено акт від 01.09.2010, на підставі якого ухвалено оспорюване податкове повідомлення - рішення.
Підставою для визначення податкових зобов'язань та застосування фінансових санкцій слугував висновок фахівця контролюючого органу, викладений у акті перевірки, про порушення позивачем пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок неналежного оформлення трудових відносин з найманим працівником ОСОБА_6 з виплатою щомісячного доходу останньому у розмірі 1 200,00 грн. у період з 14.08.2009 по 14.07.2010 без утримання податку від суми такого доходу.
Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті (п.п.9.12.3 п.9.12 ст.9 Закону № 889-IV).
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889-IV покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону України № 889-IV.
Для визначення фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності як податкового агента необхідною є умова наявності використання фізичною особою найманої праці особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах.
Як вірно встановлено судами, у ході невиїзної перевірки податковим органом було зроблено висновок про перебування фізичної особи ОСОБА_6 в трудових правовідносинах з позивачем без належного їх оформлення та виплатою останнім щомісячного доходу найманому працівнику у розмірі 1 200,00 грн. на протязі 11 місяців без утримання податку на доходи. При цьому, такий висновок фахівця податкового органу вмотивовано лише поясненнями гр. ОСОБА_6, які були отримані 14.07.2010 оперуповноваженим Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю у ході контрольних заходів обстеження місця здійснення підприємницької діяльності позивача, про те, що остання працює у позивача в якості продавця на протязі 11 місяців із заробітною платою 1 200,00 грн. на місяць. Будь - які інші документи, пов'язані з працевлаштуванням найманих працівників, трудові договори, цивільно - правові угоди, довідки, декларації про сплату позивачем податків у позивача не витребувалися та не були предметом перевірки.
Разом з тим, за результатом розгляду справи було встановлено, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що гр. ОСОБА_6 на момент заходів обстеження місця здійснення підприємницької проходила стажування на посаду продавця, що підтверджується письмовими поясненнями гр. ОСОБА_6, які містяться в матеріалах справи, що пояснення гр. ОСОБА_6, отримані оперуповноваженим Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю у ході контрольних заходів обстеження місця здійснення підприємницької діяльності позивача, та показання гр. ОСОБА_6, надані нею у судовому засіданні 14.10.2010, мають суперечливий характер, що факт використання позивачем праці неоформленого найманого працівника під час проведення невиїзної перевірки не встановлювався.
Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставне визначення податкових зобов'язань є правомірним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-12186/10/1/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович