24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/3430/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 у справі № 2а-7134/10/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпара"
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання поновити
реєстрацію платника ПДВ, -
Товариством в судовому порядку оскаржено дії Державної податкової інспекції щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі - ПДВ), акт від 22.06.2010 про анулювання реєстрації платника ПДВ та зобов'язання поновити реєстрацію платника ПДВ з 22.06.2010.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010, залишеною без змін ухвалою ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011, позовні вимоги задоволено з тих підстав, що відповідачем порушено законодавчо визначена процедура анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ та не доведено факт неподання позивачем на протязі 12 місяців декларацій з ПДВ.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у задоволенні позову Товариства відмовити у повному обсязі.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість та залишити в силі судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судам попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як платник ПДВ у лютому 2009 року. У серпні 2010 року Державна податкова інспекція шляхом направлення листа від 27.07.2010 повідомила Товариство, що у червні 2010 року за рішенням податкового органу була анульована реєстрація Товариства як платника ПДВ з підстав ненадання позивачем податкових декларацій з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових місяців. При цьому, як встановлено судами, Товариство у період з червня 2009 року по червень 2010 року через кур'єрську доставку подавало декларації з ПДВ до податкового органу, а той, у свою чергу, їх не приймав з підстав заповнення останніх із порушенням правил, встановлених Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ.
Згідно з пп. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на зазначених підставах здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу (п. 25.2 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).
За змістом п. 25.2.1 наведеного Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації у разі існування підстав, визначених у пп. "б" - "ґ" п. 9.8 ст. 9.
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється актом за формою № 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках спеціальною комісією та затверджується керівником податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково зазначається підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону (пп. 25.2.2 Положення № 79).
Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.
Не пізніше наступного робочого дня після затвердження один примірник акта про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається податковим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи, зазначеним у Свідоцтві.
Примірник акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається надісланим (врученим) платнику ПДВ, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи представнику платника.
Якщо орган державної податкової служби або пошта не може вручити платнику податку примірник акта у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти такий акт, незнаходженням за місцезнаходженням (місцем проживання) платника податку, то працівник того структурного підрозділу, яким надсилався такий акт, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або на підставі іншої інформації оформляє відповідну довідку, в якій вказує причину, що призвела до невручення примірника акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Зазначена довідка разом з примірником акта про анулювання реєстрації, що не був вручений, долучається до облікової справи (реєстраційної частини) цього платника. Надалі примірник акта, що не був вручений, може бути переданий під розписку самому платнику податку чи представнику платника в разі письмового або усного звернення їх до податкового органу, де зберігається облікова справа платника податків.
Як вірно встановлено судами, відповідачем на адресу позивача акт про анулювання реєстрації платника ПДВ не надсилався, безпосередньо представнику платника не вручався, а доказів протилежного відповідачем надано не було.
Також судами було встановлено, що позивачем через підприємство поштового зв'язку подавались податкові декларації протягом спірних дванадцяти послідовних податкових місяців, що підтверджено відповідними квитанціями. Проте, 10 з вказаних податкових декларацій не були прийняті Державною податковою інспекцією як такі, що заповнені всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, про що, за твердженням контролюючого органу у запереченнях, було повідомлено позивача та запропоновано усунути недоліки заповнення декларацій.
Частиною 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: - надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; - оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Отже, враховуючи положення наведеної норми Закону, Товариство після отримання листа від Державної податкової інспекції могло або надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, або оскаржити рішення податкового органу.
Разом з тим, судами встановлено, що позивач заперечує отримання письмової пропозиції контролюючого органу щодо надання нової декларації, а відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів вручення позивачу письмових пропозицій надати нові податкові декларації з ПДВ з виправленими показниками, що в свою чергу означає, що декларації Товариства вважаються поданими.
Крім того, слід зазначити, що підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ у податкового органу є наявність дванадцяти послідовних податкових місяців, протягом яких платник податку не надає податковому органу декларації з цього податку (пп. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР).
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, Державною податковою інспекцією фактично не було прийнято 10 податкових декларацій за 10 податкових місяців (травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень - березень 2010 року).
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника ПДВ із скасуванням вказаного акту.
Згідно п. 25.4 Положення № 79 підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника ПДВ.
У разі набрання законної сили рішенням про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.
Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.
Отже, суди правомірно зобов'язали Державну податкову інспекцію поновити реєстрацію Товариства від дати прийняття протиправного рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 у справі № 2а-7134/10/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович