19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/14675/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2010
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011
у справі № 2а-2939/10/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової адміністрації в Луганській області
про скасування податкового повідомлення-рішення та скасування податкових вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сапсан «Новоайдар») звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту - відповідач-1, Ленінська МДПІ у м. Луганську), Державної податкової адміністрації в Луганській області (далі по тексту - відповідач-2, ДПА в Луганській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2010 №0000312310/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 201000,00 грн., в тому числі основний платіж в сумі 134000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 67000,00 грн., а також скасування податкових вимог від 26.02.2010 №1/462, від 19.04.2010 №2/947.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ТОВ «Сапсан «Новоайдар» податковим органом встановлено порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), внаслідок чого занижена сума податку на прибуток за 4 квартал 2007 року в сумі 134000,00 грн. За результатами перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 08.02.2010 №0000312310/0.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, в тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, а також підтверджено матеріалами справи, позивачем надана поворотна фінансова допомога працівнику товариства за договором позики, а не отримана така допомога, як це передбачено зазначеною нормою Закону №334/94-ВР.
Підпунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону №334/94-ВР визначено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору позики від 24.12.2007 передбачено повернення коштів протягом 1 року - не пізніше 24.12.2008, кошти отримані 25.12.2007, частина повернена 27.12.2007, тобто, операції відбувались в одному звітному періоді, що свідчить про відсутність факту заниження валових доходів та суми податку на прибуток.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров