01 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/31128/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Борисенко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 року по справі № 2а/0570/1961/2011 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0016021742/0-21074 від 31.12.2010 року про нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 109468,67 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків документальної невиїзної перевірки позивача з питань повноти та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період 01.01.2007 року по 28.12.2010 року, під час якої встановлено порушення ст.1, 2, 5, 6, Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що спірні автомобілі не є об'єктом оподаткування так як відносяться до товарної позиції 8709.
У той же час, за висновками суду апеляційної інстанції, діючим законодавством не встановлено випадку звільнення від сплати відповідного податку з причин невикористання транспортного засобу. На власника технологічного транспорту, який знаходиться на обліку, покладений обов'язок проходити щороку технічний огляд автомобіля і, як наслідок, сплата податку щороку.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як зазначено у частині першій статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин.
Так, судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У процесі розгляду даної справи судам необхідно встановити кількість спірних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, мало місце їх відчуження відповідно до актів списання.
Крім того, відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.
Судам необхідно звернути увагу на те, що розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів проведено з порушенням пп.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-III, оскільки охоплює 2007-2010 роки.
Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року по справі №2а/0570/1961/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.
Судді (підпис)Карась О.В.
(підпис)Борисенко І.В.