"12" вересня 2013 р. м. Київ К-26116/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БС-СУМ»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010
у справі №2а-1607/09/1870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БС-СУМ»
до Державної податкової інспекції у м. Суми
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та визнання дій неправомірними
Товариство з обмеженою відповідальністю «БС-СУМ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БС-СУМ») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Суми) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.03.2009 №0000412312/0/19450, від 27.03.2009 № 0000422312 /0/19449.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про нікчемність правочинів, що укладались між ТОВ «БС-СУМ» та ТОВ «Арма-строй», а також ТОВ «Ремонтно-будівельний центр». Дані висновки відповідач обґрунтовує тим, що зазначені правочини були спрямовані виключно на отримання податкової вигоди шляхом штучного збільшення валових витрат підприємства, а також нарощування податкового кредиту з ПДВ. Дані дії, на думку, відповідача, суперечать інтересам держави та суспільства, у зв'язку з чим, на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені вище правочини сприймаються ним як нікчемні. З цих підстав, відповідач вважає безпідставним формування податкового кредиту за правовідносинами з даними контрагентами. У зв'язку з цим було винесене податкове повідомлення-рішення від 27.03.2009 №0000422312/0/19449, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 265043,00 грн. та зменшено від'ємне значення по ПДВ на 256003,00 грн.
Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту також і суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як свідчать обставини справи, згідно договору підряду № 10-07 від 17.09.2007, укладеного між ТОВ «БС-СУМ» - замовник та ТОВ «Арма-строй» - підрядник, замовник доручає а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву житлового будинку по вул. Фабричній, 11 в м. Суми. Згідно п. 2 договору «Ціна договору» - вартість робіт визначається згідно кошторисної документації. Остаточна вартість робіт визначається на основі актів здачі-приймання. Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за жовтень та грудень 2007 року та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в та № КБ-3), встановлено, що ТОВ «Арма - строй», здійснювало в жовтні 2007 року на суму 547999,20 грн. розробку ґрунту в отвал екскаваторами «дриглайн», доопрацювання вручну, зачистка дна та стінок з викиданням ґрунту в котлованах та траншеях. В грудні 2007 року на суму 251212,80 грн. - розбирання залізобетонних фундаментів, розбирання цегляних стін, демонтаж плит перекриття одноповерхових будівель, валка дерев, корчування пнів, вивезення пнів, будівельного сміття на об'єкті - будівництво житлового будинку по вул. Фабричній 11. Всього ТОВ «Арма - строй», виконало робіт на суму 799212,00 грн., в тому числі ПДВ -133202,00 грн. ТОВ «Ремонтно будівельний центр» здійснювало розробку ґрунту в отвал екскаваторами «дриглайн», зачистка дна та стінок вручну, навантаження ґрунту на автомобілі-самоскиди екскаваторами одноковшовими дизельними, перевзення ґрунту, ущільнення ґрунту пневматичними трамбівками, улаштування бетонної підготовки під ростверк, улаштування ростверків залізобетонних всього на суму 835664,00 грн. в тому числі ПДВ - 139277,33 грн.
Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Арма-строй», ТОВ «Ремонтно будівельний центр» ґрунтуються на тому що згідно відповідей ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Деснянському районі м. Києва, згідно яких провести перевірки зазначених підприємств неможливо у зв'язку з тим, що підприємства звітують до ДПІ, але місцезнаходження їх не встановлено.
Тобто, реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується дослідженими судом першої інстанції первинними документами
При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Стосовно доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано їх відхилив, оскільки, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 помилково.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2009.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БС-СУМ» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 скасувати та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2009.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров