19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/22689/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Маринчак Н.Є. Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011
у справі № 2а-2114/09/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»
до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Іллічівський морський рибний порт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Іллічівську) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0004232350/0 від 20.10.2008, №0004232350/1 від 20.11.2008, №0004232350/2 від 08.01.2009, за якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 58443,00 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську №0004232350/0 від 20.10.2008, №0004232350/1 від 20.11.2008, №0004232350/2 від 08.01.2009, за якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 58443,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05.09.2008 по 02.10.2008 була здійснена виїзна планова перевірка TOB «Іллічівський морський рибний порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що 08.10.2008 був складений акт №3578/23-0301/24544710.
На підставі акту перевірки податковим органом 20.10.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004232350/0, за яким позивачу визначений податок на прибуток підприємства у сумі 58443,00 грн. (41331,00 грн. за основним платежем, 17112,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР).
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а також прийняті податкові повідомлення-рішення №0004232350/1 від 20.11.2008 та №0004232350/2 від 08.01.2009, за якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 58443,00 грн. (41331,00 грн. за основним платежем, 17112,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п.11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податків товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач на підставі накладних отримав товари на виробничі потреби та їх вартість була ним віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР до доходів підприємства відноситься сума безповоротної фінансової допомоги, що вимагає від платника податків при списанні сум кредиторської заборгованості, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, включати ці суми до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулося списання.
Проте, Законом №334/94-ВР не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Н.Є. Маринчак
(підпис)М.О. Федоров