33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 жовтня 2013 року Справа № 903/241/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Петухов М.Г. ,
судді Гулова А.Г.
за участю представників:
позивача - пред-ка Близнюк Ю.В. (пост. дов. № 07 від 09.01.2013 р.)
відповідача - пред-ків Оксентюка А.М. (пост. дов. № 369/к від 04.10.2013 р.), Мадзюка П.І. (пост. дов. № 368/к від 04.10.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 14.08.13 р. у справі № 903/241/13-г
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна"
до приватного підприємства "Європацукор"
про стягнення 171495,20 грн.
Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 14.08.2013 р. у справі № 903/241/13-г задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" до приватного підприємства "Європацукор" про стягнення 171495,20 грн. Підлягає до стягнення з приватного підприємства "Європацукор" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" 121014 грн. основного боргу, 30201,46 грн. пені, 12101,40 грн. штрафу, 121,01 грн. інфляційних втрат, 6057, 33 грн. 3% річних, 2000 грн. збитків та 3429,90 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього 174925,10 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач приватне підприємство "Європацукор" подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що видаткові накладні № 80305803 від 04.05.2011 р. та № 80306080 від 06.05.2011 р. не є належними доказом передачі товару, та не відповідає вимогам чинного законодавства до первинного документу, а тому не можуть бути доказом здійснення господарської операції. Посилаючись на ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» скаржник зазначає, що судом першої інстанції не застосовано законодавство, що регламентує документальне оформлення господарських операцій та вимоги до документів, фіксуючих такі операції. Таким чином, доводить, що не доведено факту поставки насіння кукурудзи згідно видаткових накладних № 80305803 від 04.05.2011 р. та № 80306080 від 06.05.2011 р. на загальну суму 153 514 грн., а рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях та неналежних доказах.
У додаткових поясненнях скаржник зазначає, що у накладних № 80305803 від 04.05.2011р. та № 80306080 від 06.05.2011р. не зазначено повних відомостей про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відсутні їх підписи, не зазначено місце складання видаткової накладної. Скаржник наголошує, що в книзі реєстрації виданих доручень відповідача довіреності за № 89 від 06.05.2011 р. та № 83 від 04.05.2011 р. не зафіксовані. Довіреність за № 83 видана 02.05.2011 р. Гамоті Т.А., а довіреність № 89 04.05.2011 р. видана Гамоті Т.А. для отримання ТМЦ в ДП Агрофірма «Луга-Нова». Скаржник зазначає, що ці довіреності не були використані, а були повернуті особою, що їх отримала. Особам Варвишон В.І. та Дацюк В.В. приватним підприємством «Євроцукор» довіреності не видавались, зазначені особи у 2011 році не перебували у трудових відносинах з відповідачем. Окрім того, зазначає, що в наданих позивачем довіреностях не вказано, за яким договором або іншим документом мають відвантажуватися товарно-матеріальні цінності, в довіреності № 83 від 04.05.2011 р. відсутній термін її дії. /а.с.174-175/.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим,просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого за договором товару, що підтверджується довідкою ПАТ «УніКредит банк» № 1554/IV від 18.03.2013 р./а.с.166-167/.
У судовому засіданні 08.10.2013 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній та у додаткових поясненнях. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 14.08.2013 р. у справі № 903/241/13-г є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просить рішення господарського суду Волинської області від 14.08.2013 р. у справі № 903/241/13-г залишити без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 03 травня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна" та приватне підприємство "Європацукор" уклали договір поставки № 57/01/2011 з додатком до нього /а.с.10-15/.
Згідно з п.п.1.1, 2.1, 3.1, 5.3 договору та додатку № 1 до договору позивач (постачальник) зобов'язується передати відповідачу (покупцю) насіння кукурудзи (товар) на суму 153514 грн., а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у такому порядку: попередня оплата в розмірі 20% від загальної вартості товару за даним додатком здійснюється до 07.05.2011 р.; решта 80% від загальної вартості - не пізніше 01.12.2011 р.
Датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі і приймання товару.
У випадку несплати у строк платежів за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка. Крім того, відповідно до п.п.8.4, 8.5, 8.7 договору в разі прострочення оплати за товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.
Відповідно до розд.6 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем (представником покупця, що має довіреність на право одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей). При цьому покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари (пакування), переконатися у відсутності явних ознак ушкодження товару. У випадку виявлення покупцем невідповідностей товару необхідним вимогам, він зобов'язаний негайно, до закінчення приймання, заявити про це постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем (п.6.1. договору).
Згідно з п.6.3. договору факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною.
Договір підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками.
Відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. у справі № 910/5454/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р., відмовлено у позові приватного підприємства "Європацукор" до товариства з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна" про визнання договору поставки № 57/01/2011 від 03.05.2011 р. недійсним.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач товариство з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна" обґрунтовує наявність боргу тим, що передав по накладних № 80305803 від 04.05.2011 р. та № 80306080 від 06.05.2011 р. насіння кукурудзи на загальну суму 153514 грн., за яке відповідач приватне підприємство "Європацукор" не розрахувався.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову і стягнення коштів, враховуючи такі обставини справи та норми законодавства.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.8 ст.193 ГК України управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Відповідно до цієї норми таким письмовим посвідченням є письмовий документ, який складений згідно з вимогами чинного законодавства і посвідчує виконання зобов'язання.
Наведеній нормі відповідають умови п.п. 5.3, 6.3 договору.
Чинне законодавство встановлює обов'язкові вимоги до документів (за формою та змістом), що мають підтверджувати виконання господарських зобов'язань. Загальні вимоги до вказаних документів встановлені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також - у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 /з подальшими змінами до нього; колегією суддів застосовано редакцію Положення, чинну на час оформлення спірних накладних/, де визначені обов'язкові реквізити первинних документів. Крім того, до первинних документів включаються додаткові реквізити в залежності від характеру операції.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Для надання їм юридичної сили і доказовості первинні документи мають містити обов'язкові реквізити за п.2.4 цього Положення, зокрема - прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Так, згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно ч.1 п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Надані позивачем суду видаткові накладні № 80305803 від 04.05.2011р. та № 80306080 від 06.05.2011 р. виконані на паперових носіях і при цьому не містять такого обов'язкового реквізита як особистий підпис особи - представника покупця/відповідача, а видаткова накладна № 80305803 від 04.05.2011р. не містить також будь-яких відомостей про представника постачальника/позивача і його підпису.
Складені таким чином видаткові накладні не можуть бути доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором поставки) фактично відбулась, і, відповідно - не є доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.
З урахуванням вищенаведених норм колегія суддів вважає також, що надані позивачем довіреності не є допустимими доказами у справі згідно зі ст.34 ГПК України, оскільки відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Мін'юсті України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (зі змінами та доповненнями; далі по тексту - Інструкція), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, - довіреність є документом, що підтверджує повноваження особи, зазначеної у довіреності, на отримання матеріальних цінностей.
Проте, довіреність не підтверджує факт приймання-передачі матеріальних цінностей такою особою.
Крім того, колегія суддів встановила, що надані позивачем довіреності не зареєстровані в установленому порядку.
Так, згідно з п.3 Інструкції, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Згідно із п.6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Колегією суддів в судовому засіданні оглянуто оригінал книги реєстрації виданих доручень приватного підприємства «Європацукор», яка розпочато 29.06.2010 р. і не закінчена. Книга пронумерована і прошнурована, скріплена печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства/відповідача у відповідності до п.3 Інструкції.
В оглянутій судом книзі відсутні записи про довіреності, подані суду позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна», а саме - № 83 від 04.05.2011р., яка видана Вавришону В.І. на отримання ТМЦ від товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» та № 89 від 06.05.2011р., яка видана Дацюку В.В. на отримання ТМЦ від товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна». Натомість в книзі реєстрації виданих доручень приватного підприємства «Європацукор» за номерати 83 і 89 зазначені інші довіреності, а саме: довіреність під № 83 видана 02.05.2011 р. Гамоті Т.А. на отримання ТМЦ від ДП АФ «Луга Нова», строк дії довіреності до 12.05.2011р.; довіреність під № 89 видана 04.05.2011р. Гамоті Т.А. на отримання ТМЦ від ДП АФ «Луга Нова», строк дії довіреності до 14.05.2011 р. /відповідні копії на арк.124-126/.
Представники відповідача в судовому засіданні не змогли пояснити колегії суддів походження наданих позивачем довіреностей, так само - відбитки печатки товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» на довіреностях і видаткових накладних.
Разом з тим, печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит, тоді як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковим реквізитом первинного облікового документу.
Колегія суддів звертає при цьому увагу, що відповідно до п.15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіренністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Доводи позивача про відображення ним у податковій звітності вказаної господарської операції не мають значення, оскільки такі дії мають односторонній характер, і в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки. Тому допустими доказами мали б бути видаткові накладні, підписані представниками обох сторін. За відсутності первинних документів як підстави для для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару. Більше того, наявність податкової звітності не виключає можливості її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях (ст.50 Податкового кодексу України).
Також не приймаються до уваги як безпідставні доводи позивача про часткове виконання відповідачем оплати за одержане насіння - з посиланням на довідки банку. Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем довідки ПАТ «Унікредит Банку» /а.с.47, 80/ не підтверджують виконання розрахунків за насіння, одержане саме за накладними № 80305803 від 04.05.2011р. та № 80306080 від 06.05.2011 р., оскільки призначенням платежів за переліченими у довідках платіжними документами у жодному разі не визначено спірні видаткові накладні. Тобто - зазначені у довідках платіжні документи не кореспондуються з видатковими накладними № 80305803 від 04.05.2011р. та № 80306080 від 06.05.2011 р., тоді як виконання інших платежів (як оплата за іншими накладними) чи виконання попередньої оплати на умовах договору поставки № 57/01/2011 від 03.05.2011 р. не є предметом спору у даній справі.
Згідно з п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За відсутності допустимих доказів, не мають значення у справі посилання позивача на листи (переписку) сторін /а.с.210-214/. Колегією суддів звертається увага, що жоден з листів не містить посилання на конкретний договір і, відповідно, - конкретні правовідносини.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі відсутні належні та допустимі докази, які відповідно до ст.ст.33-34,43 ГПК України підтверджують, що фактично відбулась господарська операція з поставки товару за видатковими накладними № 80305803 від 04.05.2011р. та № 80306080 від 06.05.2011 р., і, відповідно - відсутні докази виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати 121014 грн. боргу. Оскільки відсутні докази наявності боргу, також не підлягають задоволенню як безпідставні похідні позовні вимоги про стягнення 30201,46 грн. пені, 12101,40 грн. штрафу, 121,01 грн. інфляційних втрат, 6057, 33 грн. відсотків річних, 2000 грн. збитків.
Висновки суду першої інстанції, викладені в оспорюваному рішенні, не відповідають наведеним вище обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому рішення господарського суду Волинської області від 14.08.2013 р. у справі № 903/241/13-г підлягає скасуванню згідно з п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.
Колегією суддів відхилено клопотання відповідача/скаржника про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду м.Києва у справі № 910/15514/13 про визнання недійсним договору поставки № 57/01/2011 від 03.05.2011 р. Колегія суддів, відхиляючи клопотання, дійшла висновку про відсутність обставин, які б унеможливили розгляд даної справи до вирішення іншої справи, оскільки, колегія суддів самостійно може встановити обставини, що є предметом розгляду у справі № 910/15514/13, враховуючи при цьому, що дійсність договору вже була предметом позову і оцінки судом в іншій господарській справі - № 910/5454/13, і рішення у цій справі набрало чинності (про що зазначено вище).
Витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Європацукор" задоволити. Рішення господарського суду Волинської області від 14.08.2013 р. у справі №903/241/13-г скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити у позові.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (код 31189761; м.Київ, вул.Лейпцизька, 3-а) на користь приватного підприємства "Європацукор" (код 31979894; Волинська обл. смт. Іваничі, вул.Заводська, 18) 1714,96 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.