79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" жовтня 2013 р. № 914/3401/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвської М.В.
розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" від 16.09.2013р. №262
на ухвалу господарського суду Львівської області №914/3401/13 від 04.09.2013р. про відмову в прийнятті позовної заяви до розгляду
за позовом приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62", м.Новий Розділ, Миколаївський р-н, Львівська обл.,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів
третя особа - відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області, м.Миколаїв, Львівська обл.
про зупинення виконавчого провадження ВП№32593968, визнання недійсним результатів оцінки майна по цьому виконавчому провадженню та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача - Турчин Я.М.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи-1 - не з'явився.
Ухвалою господарського суду Львівської області №914/3401/13 від 04.09.2013р. (суддя Синчук М.М.) відмовлено приватному акціонерному товариству "Будівельне управління-62" (надалі - ПрАТ "БУ-62") в прийнятті до розгляду позовної заяви до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про оскарження результатів оцінки майна по виконавчому провадженню.
Виносячи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювана оцінка майна оформлена звітом про вартість майна, який не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця, який, в свою чергу, залучає оцінювача.
Не погоджуючись з даною ухвалою, ПрАТ "БУ-62" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив, що, виходячи зі змісту ст.ст.1,2,12,20 ГПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідач та третя особа вимог ухвали суду від 26.09.2013р. не виконали та не подали відзиву та пояснень на апеляційну скаргу.
Відповідач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Зважаючи на завершення строку розгляду апеляційної скарги та за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників відповідача та третьої особи.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
На виконанні ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської обл. перебуває виконавче провадження ВП№32593968 з примусового виконання наказу №5015/6746/11, виданого господарським судом Львівської області, про стягнення з ПрАТ «БУ-62» на користь ТзОВ «Дельтабуд» 852892,80 грн. основного боргу, 65494,79 грн. - 3% річних, 158063,53 грн. інфляційних витрат, 10764,52 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
В ході виконавчого провадження 05.06.2013р. та 11.06.2013р. ПрАТ «БУ-62» отримало від ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської обл. повідомлення про вартість майна з долученими звітами про їх оцінку. У зв'язку з запереченням ПрАТ «БУ-62» проти оцінки транспортних засобів, ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської обл. призначило рецензування звітів про оцінку майна. Не погоджуючись з оцінкою майна, визначеною за результатами рецензування, позивач звернувся із позовною заявою (а.с. 5-10) до господарського суду Львівської області про зупинення виконавчого провадження ВП№ 32593968, визнання недійсними звітів про оцінку транспортних засобів, зобов'язання ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської обл. призначити експерта для проведення повторної оцінки транспортних засобів.
Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:
Пунктом 1 ч.1 ст.12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, оспорюваний висновок судового експерта є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу. Зважаючи на це, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку майна не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, неодноразово не застосовується, не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований, а тому не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді.
Разом з тим, відповідно до п.4. ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Пунктом 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9, встановлено, що визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК.
Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Таким чином, для оскарження результатів оцінки майна по виконавчому провадженню ВП№32593968 в судовому порядку, позивачу, після проведення рецензування, слід було звернутись із заявою в порядку ст.121-2 ГПК України в межах справи №5015/6746/11, у якій здійснюється стягнення.
Зважаючи на це, звернення ПрАТ "БУ-62" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із окремим позовом про оскарження результатів оцінки, виключає можливість розгляду такої позовної заяви в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно застосував ч.1 ст.62 ГПК України та відмовив у прийнятті позовної заяви, як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що остання позовна вимога (зобов'язання виконавця призначити експерта для проведення повторної оцінки транспортних засобів) адресована ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської обл., що додатково підтверджує необхідність звернення позивача в порядку ст.121-2 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, відмови у відкритті провадження у справі.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
Ухвалу господарського суду Львівської області №914/3401/13 від 04.09.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" - без задоволення.
Зобов'язати місцевий господарський суд видати ухвалу на повернення 1147,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 15.10.2013р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.