10.10.2013 року Справа № 904/5915/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В.,Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: головний юрисконсульт Відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Мельник В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012р.,
від відповідача: юрисконсульт Сорока В.М., довіреність № 00.01.0110 від 15.04.2013р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі № 904/5915/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про стягнення 212 816,16 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення з останнього на свою користь пені за загальний період прострочення оплати поставленого природного газу з 15.09.2012р. по 18.03.2013р. у сумі 148 631, 23 грн., штрафу у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу понад 30 днів у сумі 5 312, 54 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 15.09.2012р. по 18.03.2013р. у сумі 29 726, 25 грн., інфляційних втрат, розрахованих від суми боргу з застосуванням індексів інфляції за серпень 2012 року - січень 2013 року, у сумі 29 146, 14 грн., а всього: 212 816, 16 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі № 904/5915/13 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29 726, 25 грн. 3% річних, 74 315, 61 грн. пені, 2 656, 27 грн. штрафу, 3 673, 40 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №00.04.0149-БО купівлі-продажу природного газу від 18.07.2012р. щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу протягом серпня - грудня 2012 року природного газу, передбаченої договором відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу у вигляді пені та штрафу, а також передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, розрахованих від суми боргу з застосуванням індексів інфляції за серпень 2012 року - січень 2013 року, господарський суд послався на те, що значення індексу інфляції за загальний період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у спірних відносинах при його розрахунку шляхом перемножування між собою помісячних індексів інфляції, що складають відповідний період, є меншим одиниці, чого не врахував позивач, неправомірно виключивши з розрахунку місяці, в яких мала місце дефляція. Дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем споживачів за послуги з теплопостачання, у тому числі населення, державного бюджету, а також те, що відповідачем повністю оплачена вартість поставленого йому природного газу, господарський суд скористався наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшив розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення в частині зменшення розміру пені на 74 315, 62 грн. та зменшення розміру штрафу на 2 656, 27 грн., прийняти у цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача зазначених сум, в стягненні яких було відмовлено судом першої інстанції. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі позивач просить залишити без змін.
За доводами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зазначеними в апеляційній скарзі та наведеними його представником у судовому засіданні, господарським судом при прийнятті рішення в частині зменшення пені та штрафу не враховано доводів позивача та наданих позивачем доказів, не зазначено мотивів такого неврахування, тоді як судом враховано рівнозначні докази, подані відповідачем. Так, судом першої інстанції не враховано, що позивач забезпечує галузі національної економіки та населення природним газом, тобто є підприємством, що належить до державного сектору економіки, та є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. За доводами позивача, за спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, що встановлюють чіткі строки розрахунків, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів. Однак, загальна сума заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Таким чином, враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України, позивач вважає, що при зменшенні розміру пені та штрафу суд мав врахувати майновий стан обох сторін, не лише майнові, але і інші їх інтереси. Окрім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків, чого зроблено не було. Також, при вирішенні вказаного питання судом першої інстанції враховані надані відповідачем довідки, складені ним самим, які, як вважає заявник апеляційної скарги, не є належними доказами в підтвердження обставин наявності заборгованості споживачів послуг теплопостачання перед відповідачем, та баланс станом на 30.06.2012р., дані якого, на думку позивача, є застарілими. Первинних же документів бухгалтерського обліку щодо наявності заборгованості споживачів послуг перед відповідачем останній не надав. Окрім того, позивач зазначає, що при вирішенні питання щодо зменшення неустойки суд повинен був об'єктивно оцінити наявність виняткового випадку, який би надавав право господарському суду зменшити розмір неустойки. Такого виняткового випадку у спірних відносинах позивач у справі не вбачає. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що суд не мав права зменшувати розмір пені та штрафу і тому, що відповідач до суду не звертався з відповідною заявою, а Господарський процесуальний кодекс України не наділяє господарський суд повноваженнями реалізувати відповідне право за власною ініціативою.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду у даній справі просить залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідач зазначає, що є підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання. Як стверджує відповідач, станом на 01.07.2013р. він має збитки у розмірі 79 000, 00 тис. грн. та кредиторську заборгованість у розмірі 173 707, 00 тис. грн., що свідчить про його тяжкий фінансово-економічний стан. Фінансова ситуація відповідача є наслідком процесів, що склалися в житлово-комунальній галузі, а брак коштів утворився з незалежних від відповідача обставин. Так, відповідач посилається на несвоєчасне надання субвенцій з боку державного бюджету, які б компенсували різницю в тарифах (різницю між розрахунковим розміром плати за опалення житлового фонду і директивно встановленим тарифом), незадовільний рівень розрахунків споживачів за надані відповідачем послуги з теплопостачання, законодавчо встановлену неможливість нарахувати споживачам послуг - населенню пеню за несвоєчасну оплату вартості поставленого тепла. Також, відповідач посилається на недоцільність продажу майна, що перебуває на його балансі, для погашення заборгованості, оскільки зазначене майно є зношеним морально та фізично, а процедура його продажу, з урахуванням необхідності оформлення певних документів, потребує коштів. Отже, як вважає відповідач, господарський суд, встановивши причини несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого за договором природного газу та врахувавши збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену теплову енергію, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки. Окрім того, відповідач посилається на повну оплату вартості поставленого йому позивачем у серпні - грудні 2012 року природного газу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.
У судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (покупець) договору № 00.04.0149-БО купівлі-продажу природного газу від 18.07.2012р. (далі - Договір) протягом серпня - грудня 2012 року позивач передав відповідачу у відповідності з умовами Договору імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений позивачем на митну територію України, за узгодженою умовами Договору ціною на загальну суму 13 312 747, 91 грн. з метою використання його відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами.
Передача від позивача до відповідача природного газу щодо наведеного періоду та на вказану суму підтверджується наступними підписаними представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актами приймання-передачі природного газу:
акт від 31.08.2012р. (за серпень 2012 року) про передачу природного газу у обсязі 11, 894 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 55 446, 69 грн.;
акт від 30.09.2012р. (за вересень 2012 року) про передачу природного газу у обсязі 17, 804 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 82 997, 54 грн.;
акт від 27.11.2012р. (за жовтень 2012 року) про передачу природного газу у обсязі 402, 032 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 1 874 167, 05 грн.;
акт від 30.11.2012р. (за листопад 2012 року) про передачу природного газу у обсязі 975, 096 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 4 545 640, 13 грн.;
акт від 31.12.2012р. (за грудень 2012 року) про передачу природного газу у обсязі 1 448, 923 тис. куб. м на загальну суму з урахуванням його транспортування 6 754 496, 50 грн.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, в силу наведеного, переданий на підставі Договору позивачем та отриманий відповідачем природний газ протягом серпня - грудня 2012 року щодо кожного окремо місяця його поставки підлягав оплаті відповідачем в строк до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач несвоєчасно, не у встановлений Договором строк розрахувався з позивачем за отриманий від нього природний газ.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період заявленого періоду індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Наведене узгоджується з рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997р.), відповідно до яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою.
Враховуючи наведені обставини справи та приписи законодавства, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати переданого природного газу з 15.09.2012р. по 18.03.2013р. у сумі 29 726, 25 грн. та правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки позивач при розрахунку останніх, а саме при визначенні індексу інфляції за весь період прострочення оплати неправомірно виключив з підрахунку місяці, в яких мала місце дефляція.
Правомірність прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення у наведеній частині не заперечують ні позивач, ні відповідач.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Пункт 7.2. Договору в редакції на дату його укладення передбачає, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору (умов щодо строку оплати фактично переданого природного газу), покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Додатковою угодою № 1 до Договору, укладеною 30.11.2012р., позивач та відповідач дійшли згоди пункт 7.2. Договору викласти у новій редакції, яка передбачає за прострочення оплати покупцем вартості поставленого природного газу відповідальність лише у вигляді пені. Наведеною додатковою угодою умова Договору про відповідальність у вигляді штрафу за прострочення оплати вартості поставленого природного газу понад 30 днів сторонами Договору виключена.
Додаткова угода № 1 до Договору набула чинності з моменту її підписання, тобто з 30.11.2012р., про що зазначено безпосередньо у додатковій угоді (п. 3 додаткової угоди).
Оскільки порушення строків оплати переданого у серпні - грудні 2012 року природного газу має місце та за окремими місяцями поставки газу спірного періоду до набрання додатковою угодою № 1 до Договору чинності становить понад 30 днів, місцевий господарський суд, оцінивши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу на відповідність його обставинам справи, умовам Договору та приписам діючого законодавства, зокрема положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення оплати вартості переданого природного газу з 15.09.2012р. по 18.03.2013р. у сумі 148 631, 23 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості переданого у серпні-вересні 2012 року природного газу у сумі 5 312, 54 грн.
З обгрунтованістю наведених вище вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, правомірністю розрахунку їх сум відповідач у справі погоджується.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Наведена правова норма підлягає застосуванню у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріальною, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку пені та штрафу, прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати переданого природного газу по кожному місяцю його поставки є незначним. Так, зобов'язання з оплати переданого природного газу у серпні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.09.2012р., відповідач повністю виконав 24.10.2012р.; зобов'язання з оплати переданого природного газу у вересні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.10.2012р., відповідач повністю виконав 13.12.2012р.; зобов'язання з оплати переданого природного газу у жовтні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.11.2012р., відповідач повністю виконав 27.12.2012р.; зобов'язання з оплати переданого природного газу у листопаді 2012 року, які підлягали виконанню до 14.12.2012р., відповідач повністю виконав 23.01.2013р.; зобов'язання з оплати переданого природного газу у грудні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.01.2013р., відповідач повністю виконав 18.03.2013р. Отже, прострочення оплати по кожному періоду поставки природного газу склало, в основному, менше двох місяців. При цьому протягом загального періоду прострочення відповідач постійно вживав заходи щодо зменшення заборгованості шляхом часткової її оплати. У деяких періодах часткове погашення заборгованості відбувалось майже щодня. Вартість природного газу, який відповідач отримав від позивача протягом серпня - грудня 2012 року, станом на 18.03.2013р., тобто за досить значний проміжок часу до звернення позивача з позовом до суду, відповідачем була повністю оплачена.
Окрім того, відповідач є підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання. Відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за перше півріччя 2013 року (останній звіт на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у справі) збиток відповідача за звітний період склав 79 000, 00 тис. грн.; відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) відповідача, складеного станом на 30.06.2013р. (останній баланс на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у справі), кредиторська заборгованість перед відповідачем за надані послуги становить на кінець звітного періоду 173 707, 00 тис. грн. Наведені обставини підтверджують скрутний фінансовий стан відповідача.
Отже, враховуючи ті обставини, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором виникло, зокрема, з причин несвоєчасного проведення з ним розрахунків споживачами послуг теплопостачання та несвоєчасного відшкодування йому з боку бюджету різниці між фактичною вартістю послуг теплопостачання та тарифами на ці послуги, а також враховуючи незначний період прострочення оплати за переданий природний газ, вжиття відповідачем заходів з погашення заборгованості та відсутність такої заборгованості за спірним Договором на час звернення позивача з позовом до суду, недоведеність позивачем наявності збитків, які були б спричинені простроченням відповідача, господарський суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, обґрунтовано скористався наданим йому процесуальним законом правом та зменшив розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 50 відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у сумі 74 315, 61 грн. та штраф у сумі 2 656, 27 грн. та відмовивши позивачу в стягненні решти правомірно заявлених сум пені та штрафу.
Таким чином, доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про неправомірність прийнятого судового рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 % є необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відсутні, рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі підлягає залишенню без змін.
Відповідно, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування поданої апеляційної скарги. Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача і про те, що відповідач до суду не звертався з заявою про зменшення пені та штрафу, а Господарський процесуальний кодекс України не наділяє господарський суд повноваженнями реалізувати право на зменшення неустойки за власною ініціативою.
Наведені доводи позивача не узгоджуються з приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Окрім того, у відзиві на позов відповідач навів клопотання про зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі № 904/5915/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року у справі № 904/5915/13 залишити без змін.
Повна постанова складена 15.10.2013р.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко