14.10.2013 року Справа № 904/5575/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
при секретарі: Погорєлова Ю.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 р. у справі №904/5575/13
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк», м.Дніпропетровськ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
про стягнення 31 782,02 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.13 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позовна заява Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» (далі - ПАТ «Акцент - Банк», скаржник, позивач) та додані до неї документи повернуті останньому без розгляду.
Підставою прийняття зазначеної вище ухвали, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, стала відсутність доказів на підтвердження направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), оскільки на адресу відповідача надіслано цифровий СD-диск та перелік документів, який він містить, в той час як, відповідно до вимог ст. 56 ГПК України, на позивача покладається обов'язок надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а не цифрові носії, які містять такі документи.
Не погодившись з цією ухвалою позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу як таку, що була винесена із порушенням норм процесуального права, та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник стверджує, що відповідно до вимог ч. 1 ст.56 ГПК України, належним доказом направлення позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів іншій стороні по справі є лист з описом вкладення, завірений відділенням зв'язку та поштова квитанція від 24.06.2013 року, які і було додано до позовної заяви. Згідно до листа з описом вкладення 24.06.2013р. на адресу відповідача позивачем було направлено наступні документи: супровідний лист; цифровий СD-диск із копією позовної заяви про стягнення заборгованості та доданих до неї документів; WinDjView 1.0.3 - програму для перегляду файлів у форматі DjVu (файл автоматичного встановлення).
Скаржник вказує, що норми ст.ст. 56, 63 ГПК України не встановлюють обов'язкову форму носія, на якому міститься копія позову та додатків до нього. Тобто, оскільки чинне законодавство покладає на позивача лише обов'язок надіслати копію позову та додатків до нього, а також надати до суду належний доказ здійснення цієї вимоги, копія позову та додатків до нього для сторін у справі може бути виконана й в електронному вигляді. Також вказує, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Скаржник вважає, що вимоги ч.1 ст. 53, п. 2 ч.1 ст. 57 ГПК України щодо надання до господарського суду належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем були виконані у повному обсязі, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення позовної заяви позивачу у відповідності до п.6 ч.1 ст. 63 ГПК України.
В судовому засіданні 30.09.2013р. представник позивача підримав доводи апеляційної скарги, просив означену ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу направити на розгляд по суті спору до суду першої інстанції.
У звязку із ненаданням позивачем суду доказів про втрату позовної заяви та доданих до неї документів, розгляд справи за клопотанням позивача відкладався із продовженням строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України на 15 днів.
Враховуючи, що неявка учасників судового процесу в судове засідання 14.10.2013р. не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; а наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного процесуального документа, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за ваідсутності представників сторін, які про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 14.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі.
Вивчивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В липне 2013 року до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою звернулось ПАТ «Акцент - Банк» про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми 31 782,02 грн.
За результатами розгляду позовної заяви ПАТ «Акцент - Банк» міським господарським судом було прийнято оскаржувану ухвалу.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Натомість, викладені в апеляційній скарзі доводи в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявилися необґрунтованими з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України, є підставою для суду повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Судом встановлено, що до позовної заяви на підтвердження виконання вимоги встановленої ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивачем був доданий лист з описом вкладення, відповідно до якого 24.06.2013р. на адресу відповідача позивачем було направлено наступні документи:
- супровідний лист;
- цифровий СD-диск, що містить наступні документи: позовна заява про стягнення заборгованості; копія довідки про включення в ЄДРПОУ позивача; копія свідоцтва про державну реєстрацію позивача; копія довіреності представника позивача; копія банківської ліцензії, виданої ПАТ «А-Банк»; копія статуту позивача; копія заяви відповідача від 03.08.2011р.; копія витягу з «Умов та Правил надання банківських послуг»; копія витягу з «Тарифів банку»; копія довідки про розміри встановлених кредитних лімітів; обґрунтований розрахунок заборгованості за договором № б/н банківського рахунка; виписка по рахунках відповідача; копія свідоцтва про державну реєстрацію відповідача; копія статуту відповідача; копія претензії, направленої на адресу відповідача; копія опису вкладення, списку поштових відправлень та чеку до претензії, направленої на адресу відповідача; копія платіжного доручення про сплату судового збору; WinDjView-1.0.3 - програма для перегляду файлів у форматі DjVu (файл автоматичного встановлення);
- поштову квитанцію від 24.06.2013р.
Таким чином, позивач не направив відповідачу копію позовної заяви із копіями доданих до неї документів на папері, а направив цифровий СD - диск, на якому містяться електронні файли, які відтворюють зміст позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно з підстав того, що він має електронну форму.
У той же час, згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Виходячи зі змісту положень ч.2 ст. 5 та ст.ст. 6-7, ч.ч. 1-3 ст. 10, ст.ст.12, 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. При цьому електронний документ повинен мати електронний підпис, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу, а використання електронного документа здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Проте, розміщені на цифровому СD - диску електронні файли за допомогою яких відтворюється зміст позовної заяви і доданих до неї документів, не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не можуть вважатися електронними документами у розумінні цього Закону.
Не дотриманий позивачем при надсиланні цих документів відповідачу і порядок документообігу, встановлений Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки ст.ст. 56 та 57 ГПК України не передбачає використання у якості доказів надсилання сторонам копії документів відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ.
До того ж, відповідно до п.п. 59 і 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, від 5 березня 2009р. N 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином, приймаючи поштове відправлення, вкладенням до якого є цифровий СD - диск, працівники підприємства поштового зв'язку не перевіряють наявність на цьому електронному носії будь-яких електронних документів та їх відповідність переліку документів, які надсилаються адресату - отримувачу такого відправлення.
Отже, суд при вирішенні питання про прийняття позовної заяви позбавлений можливості перевірити дійсне виконання позивачем вимог ст.ст. 56 та 57 ГПК України щодо направлення стороні копії позовної заяви із доданими до неї документами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, що на думку колегії суддів, і було обґрунтовано зроблено господарським судом Дніпропетровської області.
До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення такої позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, тобто повернення позивачу вказаної позовної заяви не позбавляє його у доступі до правосуддя.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу правомірною, такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку із чим підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 4, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк», м.Дніпропетровськ, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року у справі №904/5575/13 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року у справі №904/5575/13 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повну постанову складено 15.10.2013 року.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя М.О. Дармін
Суддя О. В. Березкіна