ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18451/13 14.10.13
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиціно-інжинірингова компанія"
про стягнення 125 934,04 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники:
Від позивача Гостищєва Н.В. (дов. № 35-30-28 від 29.08.2013)
Від відповідача Ларіонова О.О. (дов. від 26.09.2013)
Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиціно-інжинірингова компанія" (далі-відповідач) про стягнення збитків в розмуру 125 934,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані завищенням вартості виконаних робіт, які виконувались на підставі договору підряду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 порушено провадження у справі №910/18451/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2013 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
11.09.2013 через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що оскільки зобов'язання відповідача як підрядника за договором повністю виконані в належні строки та відповідною якістю, а зобов'язання замовника - позивача також повністю виконані шляхом прийняття та оплати виконаних підрядних робіт, такі зобов'язання сторін відповідно до ст. 203 ГК України та ст. 599 ЦК України, вважаються припиненими, як зобов'язання, виконані належним чином.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 14.10.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
24.12.2010 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиціно-інжинірингова компанія" укладено договір № 02.2-14/3-47 про виконання будівельних робіт «Реконструкції терміналу «В», умовами якого передбачено, що генпідрядник зобов'язується відповідно до ескізного проекту виконати в повному обсязі будівельні роботи з «Реконструкції терміналу «В», на свій ризи власними та залученими силами та способом, визначеними погодженою і затвердженою Проектно-кошторисною документацією, та здати роботи замовнику в обумовлені договором строки , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.
Згідно п. 2.1. договору ціна робіт становить 87 891 944,76 грн. (відповідно до додаткової угоди до договору ).
Сторонами не заперечується, що відповідач виконав всі передбачені договором роботи, а позивач розрахувався в повному обсязі за виконані позивачем роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2011 по 31.03.2013.
Державна фінансова інспекція України дійшла висновку про те, що включення ТОВ «УІІК» до актів ф. №КБ-2в завищеної вартості субпідрядних робіт, в частині вищенаведених робіт по улаштуванню облицювальних плит, виконаних ПрАТ «Аеробуд» на загальну суму 221 578,40 грн., призвело до завищення вартості робіт по об'єкту «Реконструкція терміналу «В», зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 14-31 та пусковий комплекс №2 (Закінчення будівельних робіт)», переданих Аеропорту на зазначену суму чим порушено п.3.3.10 ДБН Д. 1.1-1- 2000, вимоги ч.1ст.9 Закону №996.
Не погоджуючись з даним висновком, Аеропорт підготував та направив Державній фінансовій інспекції України свої заперечення на Акт. Заперечення направлено разом з супровідним листом від 12.07.2013 №08-22/4-42.
Державна фінансова інспекція України 05.08.2013, керуючись п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.93 №2939-ХІІ, пп.15 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №449, пред'явила Позивачу письмову вимогу №05-14/1159 «Вимога про усунення порушень».
Пунктом 9 Вимоги Позивача зобов'язано стягнути в судовому порядку з Відповідача збитки в сумі 125 934,04 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №02.2-14/3-47 від 24.12.2010, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що договором підряду №02.2-14/3-47 від 24.12.2010сторони погодили ціну договору, яка становить 87 891 944,76 грн.
Також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.
Відповідач за виконані роботи розрахувався в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Таким чином, сторони належним чином виконали свої зобов'язання, які виникли на підставі укладеного договору та які і визначалися самим договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Підписавши договір, сторони погодили всі істотні умови договору та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів, однак зазначені кошти були перераховані на підставі договору №02.2-14/3-47 від 24.12.2010 та за виконані роботи, які прийняті позивачем без жодних зауважень.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони погодили вартість робіт в договорі, зміна умов якого в односторонньому порядку не допускається, роботи були виконані, прийняті та оплачені, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушувалися умови договору підряду №02.2-14/3-47 від 24.12.2010, положення законодавства та права позивача, перераховані кошти не являються безпідставно отриманими, а тому суд визнає необґрунтованими вимоги позивача та відмовляє у їх задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиціно-інжинірингова компанія" про стягнення 125 934,04 грн. - відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 15.10.2013
Суддя М.О. Лиськов