10.10.2013 Справа № 920/1542/13
За позовом Управління фінансів Охтирської міської ради, м. Охтирка
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТІС-ПЛЮС», м. Охтирка
про стягнення 167641 грн. 60 коп.
Суддя Лущик М.С.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - представник Савочка А.М., довіреність б/н від 04.10.2011 року
За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.
Суть спору: позивач, відповідно до поданого позову, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі 167641 грн. 60 коп.
Відповідач подав відзив на позов б/н від 18.09.2013 року (вх. № 13327 від 23.09.2013), в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що на виконання вимог статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» ТОВ «ТЕТІС-ПЛЮС» надано архітектурно-планувальне завдання на проектування об'єкту архітектури №12 від 17.04.2008 року, яке не містило будь-яких вимог щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Охтирка.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та оцінивши надані докази, суд
17.04.2008 року відділом архітектури та містобудування Охтирської міської ради видано Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕТІС-ПЛЮС» архітектурно-планувальне завдання № 12 на будівництво торгівельного комплексу в м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 896.
Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 18.04.2008 № 87 надано дозвіл ТОВ «ТЕТІС-ПЛЮС» на будівництво торгівельного комплексу за адресою м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 89.
На виконання вимог статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» рішенням виконавчого комітету № 88 від 16.03.2005 року встановлено розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста - 10 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.
Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17.09.2008 № 244 встановлено розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів:
- 10 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення);
- 5 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення).
07.05.2009 рішенням Охтирської міської ради № 754-МР затверджено Положення про внесок забудовників об'єктів містобудування у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Охтирка, відповідно до пункту 1.2. якого передбачено, що забудовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у місті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Внесок забудовника полягає у перерахуванні забудовником об'єкту містобудування до міського бюджету коштів для забезпечення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
У пункті 2.4. названого положення зазначено, що відділ архітектури та містобудування на підставі заяви забудовника про укладення договору про внесок забудовників та затвердженого зведеного кошторисного розрахунку на будівництво об'єкту готує до підписання проект договору із забудовником. Договір між виконавчим комітетом міської ради та забудовником укладається протягом не більше, як 15 робочих днів з дня реєстрації заяви забудовника, але до одержання в Інспекції ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт.
Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відповідач не виконав вимоги законодавства - не подав до Охтирської міської ради звернення про укладення договору про пайову участь та не додав до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками. У зв'язку з цим із відповідачем так і не було укладено договір про пайову участь.
Також позивач вказує, що 18.05.2012 року відділ архітектури та містобудування Охтирської міської ради листом № 808 звернувся до відповідача, в якому вказав про необхідність звернутися до відділу архітектури та містобудування для отримання консультацій та укладення договору про пайову участь у розвиток інфраструктури міста відповідно до вимог чинного законодавства. Відповіді на даний лист відповідач не надав, до відділу не звернувся.
Крім наведеного позивач, зазначає, що 26.08.2011 Інспекцією ДАБК у Сумській області зареєстровано декларацію про готовність даного об'єкта до експлуатації. Таким чином, на думку позивача, до 26.08.2011 відповідач повинен був виконати свій обов'язок, прямо передбачений законодавством України, та сплатити до бюджету м. Охтирка пайовий внесок для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. За даними декларації про готовність об'єкта до експлуатації вартість будівництва даного об'єкта становить 1676416 грн., тому, відповідач повинен був сплатити до місцевого бюджету суму пайового внеску в розмірі 167641 грн. 60 коп.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ТОВ «ТЕТІС-ПЛЮС» не повинно сплачувати на користь позивача пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів ні в порядку статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки таких вимог не містили вихідні данні закріплені у архітектурно-планувальному завданні на проектування об'єкту архітектури № 12 від 17.04.2008 року; ні на підставі частини третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набрала чинності після прийняття об'єкту в експлуатацію.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
Згідно статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування.
Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати:
10 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель і необхідних інженерних мереж та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення);
5 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення з необхідними інженерними мережами та/або спорудами.
Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.
Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця до планової здачі об'єкта містобудування в експлуатацію.
Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об'єктів містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
12.03.2011 набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Згідно пункту 10 Прикінцевих положень даного Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про планування і забудову територій».
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
При видачі відповідачеві у справі архітектурно-планувального завдання № 12 від 17.04.2008 року відділ архітектури та містобудування Охтирської міської ради (як її структурний підрозділ) керувався в тому числі рішенням Охтирської міської ради № 88 від 16.03.2005 року (прийнятим, як засіб та спосіб реалізації положень статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій»), згідно пункту 3.1 якого визначено, що архітектурно - планувальні завдання забудовникам повинні містити умову обов'язкового перерахування коштів передбачених пунктом 1 вказаного рішення, а саме коштів на розвиток інфраструктури міста в розмірі 10 % вартості будівництва.
Проте, архітектурно-планувальне завдання № 12 від 17.04.2008 року видане ТОВ «ТЕТІС-ПЛЮС» на будівництво торгівельного комплексу - не містить в собі умови про необхідність перерахування коштів щодо участі в розвитку інфраструктури міста.
В силу норм статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), обов'язок забудовника на участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не був безумовним, як зазначає позивач, а мав виникати з укладеного між сторонами відповідного договору (частина перша статті 27-1), в той же час в разі виникнення спору між учасниками правовідносин щодо пайової участі в розвитку інфраструктури, останній мав бути вирішений судом (частина 14 названої статті).
Стаття 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» набрала чинності 16.09.2008 року, тобто після отримання відповідачем архітектурно-планувального завдання № 12 від 17.04.2008 року на будівництво торгівельного комплексу, яке не містить в собі умови про необхідність перерахування коштів щодо участі в розвитку інфраструктури міста.
Крім наведеного, з часу початку будівництва (з моменту отримання АПЗ -17.04.2008 року) та до моменту його закінчення (реєстрація Інспекцією ДАБК у Сумській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації - 26.08.2011 року) від Охтирської міської ради та її структурних підрозділів до відповідача не надходило жодних вимог щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, а так само не було ініційовано вирішення вказаних питань в судовому порядку.
Безпідставним є посилання позивача, як не таке, що підлягає застосуванню, на рішення Охтирської міської ради № 754-МР від 07.05.2009 року про затвердження Положення про внесок забудовників об'єктів містобудування у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, оскільки вказане положення підлягало застосуванню виключно до забудовників, які тільки мали намір здійснити будівництво об'єктів, а не вже його здійснювали. Крім того, лист відділу архітектури та містобування № 808 від 18.05.2012 року щодо необхідності укладення відповідного договору, на який посилається позивач як на підставу заявлених вимог, направлено ним на адресу відповідача вже після прийняття об'єкта в експлуатацію.
Поміж іншим, вимоги позивача ґрунтується також на положеннях статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ від 17.02.2011 року, у зв'язку з прийняттям якого втратив чинність Закон України «Про планування та забудову територій».
Відповідно до частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Сторонами не заперечується, що 26.08.2011 року закінчений будівництвом торгівельний комплекс по вул. Червоноармійській 89-Б, в м. Охтирка прийнятий в експлуатацію, що підтверджується відповідною декларацією.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (який набув чинності 12 березня 2011 року) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною третьою названої статті встановлено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Проте, вказана норма Закону щодо способу пайової участі у розвитку інфраструктури набрала чинності лише 01 січня 2013 року. Отже, на момент прийняття в експлуатацію торгівельного комплексу (26.08.2011 року) зазначені вимоги Закону не набули чинності, а тому відповідач не був зобов'язаний укладати договір на вказаних умовах та перераховувати кошти на пайову участь.
Стаття 27 Закону України «Про планування та забудову територій», який діяв на момент виникнення відносин, встановлює, що вихідними даними можуть бути визначені вимоги пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Оскільки альтернатив для закріплення пайової участі замовників надано не було, у вихідних даних, що були надіслані відповідачу, могла бути закріплена його пайова участь у розвитку інфраструктури м. Охтирки. Також, даною нормою було встановлено право, а не обов'язок органів місцевого самоврядування у вихідних даних, якими, зокрема, є архітектурно-планувальні завдання на проектування, визначати також вимоги до замовників, щодо виконання робіт з благоустрою та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів.
На виконання вимог статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» ТОВ «ТЕТІС-ПЛЮС» надано архітектурно-планувальне завдання на проектування об'єкту архітектури № 12 від 17.04.2008 року, яке могло містити, але не містило будь-яких вимог щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Охтирка, а отже не зобов'язувало відповідача нести відповідні витрати.
Відповідно до приписів частини першої статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Але, в даному випадку позивачем не заявляються вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти відповідний договір, або про визнання такого договору укладеним.
Таким чином, з наведеного випливає, що ТОВ «ТЕТІС-ПЛЮС» не повинно сплачувати на користь Охтирської міської ради пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів в порядку вимог статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» , оскільки таких вимог не містили вихідні дані закріплені в архітектурно-планувальному завданні на проектування об'єкту архітектури № 12 від 17.04.2008 року, а також не повинно було сплачувати на користь Охтирської міської ради пайову участь у розвитку інфраструктури міста на підставі частини третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набула чинності після прийняття об'єкту в експлуатацію, а саме з 01.01.2013 року та встановила суть пайової участі та її спосіб, визначивши його як необхідність перерахування коштів забудовником до відповідного місцевого бюджету.
Посилання позивача на те, що бюджетом м. Охтирка упущено вигоду у вигляді пайового внеску в розмірі 167641 грн. 60 коп., який мав сплатити відповідач на виконання вимог статті 27-1 Закону України « Про планування і забудову територій» та статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд вважає необґрунтованим, так як позивач не довів суду в чому саме полягає порушення права позивача з боку відповідача з урахуванням приписів зазначених правових норм, оскільки вихідні умови на проектування об'єкту будівництва (в даному випадку на будівництво торгівельного комплексу за адресою: м. Охтирка, вул. Червоноармійська, буд. 89) не містили вимог щодо пайової участі замовника (відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а також величина такої пайової участі не визначалась у відповідному договорі, оскільки на момент отримання вихідних умов та здійснення будівництва торгового комплексу у відповідача не було прямого обов'язку укладати з органом місцевого самоврядування такого договору.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При зазначених обставинах, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 14.10.2013 року.
Суддя М.С. Лущик