08.10.13р. Справа № 904/6787/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СВ", (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ", (м. Дніпропетровськ)
про стягнення 279 688,26 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Одношевний С.М. - представник (дов. № б/н від 20.01.13р.)
від відповідача: Діденко І.М. - представник (дов. № б/н від 01.04.13р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СВ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" (далі-відповідач) про стягнення 293 753,08 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 279 688,26 грн. - основний борг, 6 993,51 грн. - пеня, 5 598,40 грн. - інфляційні втрати, 1 472,91 грн. - 3% річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 789 СТМ від 25.10.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.
Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості основного боргу у розмірі 279 688,26 грн., але з позовними вимогами позивача в частині стягнення штрафних санкцій не погоджується та просить суд відмовити в цій частині у повному обсязі.
В судовому засіданні 08.10.13р. представником позивача на відзив відповідача було подано клопотання, в якому просить зменшити суму позовної заяви в частині стягнення штрафних санкцій , а саме, пеню, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 14 064,82 грн.
Також, від представника відповідача в судовому засіданні надано клопотання, яким просить долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Клопотання задоволено судом.
Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
25 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "СВ", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руш", як покупець, було укладено договір поставки № 789 СТМ, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені даним договором, виготовити, поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 14.1., п. 14.2. договору поставки та додаткової угоди від 06.12.12р., договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013р. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додатковий термін один рік, у разі, якщо жодна із сторін не поставить до відома іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору поставки, товаром за цим договором є продукція, зазначена в специфікації постачальника (надалі - специфікація), яка узгоджується з покупцем і підписується сторонами. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (Додаток № 1 до цього договору) та є невід'ємною частиною цього договору. Орієнтовні річні обсяги закупівель узгоджуються з постачальником і покупцем та вказуються в додатку № 2 цього договору.
Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах DDР (Магазин/ЦС) покупця згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року) (п. 5.1. договору).
Поставка товару постачальником в підрозділ покупця здійснюється на підставі замовлення покупця (п. 5.2. договору).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що передача (приймання-передача) товару здійснюється згідно товарної накладної постачальника. Перехід права власності та ризиків на товар здійснюється в момент отримання покупцем товару та підпис) товарних накладних.
Позивач зазначає, що згідно узгодженого акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період 1 півріччя 2013 року, на початку 2013 року за відповідачем нарахувалася заборгованість у розмірі 210 091,26 грн.
В 2013 році позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 484 577,00 грн.
Згідно п. 6.17. договору поставки, в зв'язку з тим, що поставка товару за даним договором здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, передача покупцю товару постачальником здійснюється без довіреності. Покупець повідомляє постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, яка здійснює приймання товару, завіряє на супровідних документах свій підпис (додаток № 9). Факт отримання товару за даним договором підтверджується підписом і печаткою покупця, на вищевказаних накладних, також відповідними товарно-транспортними накладними та податковими накладними.
Таким чином, згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а.с. 23) та за договором поставки, позивач поставив відповідачу товарів у 2013 році на загальну суму 484 577,00 грн., а з урахуванням заборгованості за актом звірки на початок 2013 року загалом поставлено товарів на суму 694 668,26 грн.
Згідно додаткової угоди від 14.06.2011 року до договору поставки № 789 СТМ від 25.10.2010 року сторони дійшли згоди змінити п. 7.3 договору, та виклали цей пункт в наступній редакції: "Оплата за поставку товару здійснюється покупцем наступним чином: на протязі 90-то календарних днів з моменту отримання товару на складі покупця, що підтверджується підписом товарних накладних".
Позивач вказує на те, що за поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ" товари Товариству з обмеженою відповідальністю "Руш", відповідач здійснив часткову оплату у сумі 415 000,00 грн., (порядок здійснення оплат та розрахунок суми оплат вказаний у розрахунку, який доданий до позовної заяви, ти підтверджується відповідними банківськими виписками.
Відповідач значний час не здійснював оплату отриманого від позивача товару, тому 16.07.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в які просив оплатити заборгованість на протязі 7 календарних днів.
Але, відповідач у повному обсязі за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ" товар за договором не оплатив, що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків по договору за перше півріччя 2013 року, який підписаний постачальником та покупцем та скріплений печатками підприємств (а.с. 22).
Позивач стверджує, що фактично за здійснені поставки відповідач має оплатити заборгованість у сумі 279 688,26 грн., розрахунок суми боргу вказаний у розрахунку до позову та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.
Таким чином, згідно з розрахунком до даного позову, станом на момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складає у сумі 279 688,26 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за договором поставки № 789 СТМ від 25.10.10р. у розмірі 279 688,26 грн.
Доказів виконання по оплаті за договором поставки у сумі 279 688,26 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, але щодо наявності заборгованості перед позивачем основного боргу за поставлений йому товар не заперечує.
Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 279 688,26 грн.
Відповідно до п. 9.13 договору поставки, у випадку несвоєчасного чи неповного перерахування грошових коштів згідно п. 7.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику неню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 15.04.13р. по 27.08.13р. у сумі 6 993,51 грн., 3% річних за період з 15.04.13р. по 27.08.13р. у сумі 1 472,91 грн. та інфляційні втрати за період з 15.04.13р. по 31.05.13р. у сумі 5 598,40 грн., згідно розрахунку який знаходиться в матеріалах справи.
Відповідач про стягнення штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш" заперечує та вважає, що строк виконання своїх зобов'язань перед позивачем, щодо сплати за поставлений товар не наступив, оскільки позивачем не виконанні зобов'язання щодо надання супровідної документації до поставленого товару, у зв'язку з чим просив в судовому засіданні в цій частині позивачу відмовити у повному обсязі.
Позивач погоджуючись з доводами відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, клопотанням від 08.10.13р. зменшив суму позовної заяви в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: пені, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 14 064,82 грн.
З урахуванням правової позиції позивача та відповідача суд задовольняє позов в повному обсязі, а саме в частині стягнення основного боргу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (49600, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Жуковського, буд. 6-А; р/с 26001001300739 в ПАО "Актабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 307394, ИНН 320077404634, код ЄДРПОУ 32007740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СВ" (61051, м. Харків, Дзержинський район, вул. Клочківська, буд. 345-А; п/р 2600106160899 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", ІПН 254700820302, код ЄДРПОУ 25470089) - 279 688 (двісті сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. основного боргу, 5 593 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін
Повне рішення складено 14.10.13р.