ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14952/13 02.10.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві"
про стягнення 216664,91 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Кравчик С.М. - (за довіреністю);
від відповідача: не з'явилися;
В судовому засіданні 02 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
02.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом №93/21/6095 від 24.07.2013 до Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" про стягнення 216664,91 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.05.1999 №1541249.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2013.
В судове засідання, призначене на 16.09.2013, представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.
16.09.2013 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва позивачем надано документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 розгляд справи відкладено на 02.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене на 02.10.2013 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - Позивач) та Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.05.1999 № 1541249 (далі - Договір).
Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з Додатком 1 до Договору, а Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
На підставі п. 5 Додатку 4 до договору Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Відповідно до п. 2 Додатка 4 до Договору Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу" як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.03.2013 по 01.07.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2013 становить 204 963,05 грн., що підтверджується Відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та Розрахунком основного боргу за теплову енергію.
20.06.2013р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-вимогу від V 19.06.2013 № 93/21/4830 про сплату заборгованості на суму 204 963,05 грн. за період з 01.03.2013 по 01.06.2013.
Позивач вказує на те, що Відповідач станом на час розгляду справи не відповів та не задовольнив виставленої йому вимоги. Внаслідок чого Позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.08.20134, 16.09.2013 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень.
Однак, всупереч вказаних ухвал відповідач відзиву до суду не надав та не надіслав.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як відомо з матеріалів справи, між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.05.1999 № 1541249.
Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до п. З цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.
Всупереч вимог договору та норм чинного законодавства, свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач не виконував, внаслідок чого за період з 01.03.2013 по 01.07.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на час розгляду справи становить 204 963,05 грн.
Наявна заборгованість підтверджується Відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та Розрахунком основного боргу за теплову енергію.
З метою досудового врегулювання спору, 20.06.2013 Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-вимогу від V 19.06.2013 № 93/21/4830 про сплату заборгованості на суму 204 963,05 грн. за період з 01.03.2013 по 01.06.2013.
Станом на час розгляду справи доказів сплати Відповідачем суми заборгованості до суду не представлено.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1 935,80 грн. та інфляційної складової боргу у сумі 204,96 грн. перевірено судом. Вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті, та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7 Додатка 4 до Договору сторони передбачили, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Наданий позивачем розрахунок пені у сумі 9 561,10 грн., перевірено судом. Наданий розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди та наявну заборгованість.
Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію - 204 963,05 грн.; інфляційна складова боргу у сумі 204,96 грн.; пеня у сумі 9 561,10 грн.; 3% річних у сумі 1 935,80 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" (03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, буд. 2А, код ЄДРПОУ 02498180), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 0013105, р/р №26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській обл, МФО 322669), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію - 204 963,05 грн. (двісті чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні 05 копійок); інфляційна складова боргу у сумі 204,96 грн. (двісті чотири гривні 96 копійок); пеня у сумі 9 561,10 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня 10 копійок); 3% річних у сумі 1 935,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять гривень 80 копійок) та судовий збір у сумі 4 333,80 грн. (чотири тисячі триста тридцять три гривні 80 копійок). Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.10.2013.
Суддя Ю.В. Цюкало