14.10.2013 Справа № 901/3258/13
за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства, м.Саки, АР Крим
до відповідача Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2», с.Крайне, Сакський район, АР Крим
до відповідача Приватного підприємства «Кримфудекспорт», м.Сімферополь, АР Крим
про визнання угоди недійсною
Суддя В.І. Мокрушин
Представники сторін:
від позивача - Балашов О.В. - ю/к, дов. № 2053-11/18 від 01.11.2012, Калабська С.В. - заст. нач. управління, дов. № 56-11/18 від 21.01.2013,
від відповідачів - не з'явились
Суть спору: Сакське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2», згідно якого просить суд визнати недійсним договір від 16.11.2012 №256 про переведення боргу за договором №88 про надання послуг з постачання дніпровської води від 08.05.2012, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2», Приватним підприємством «Кримфудекспорт» та Сакським міжрайонним управлінням водного господарства.
14.10.2013 до суду від відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2» надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку із участю представника у іншому судовому засіданні. Оскільки розгляд справи по суті не порушує права та законні інтереси відповідача суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача надав документи для залучення до матеріалів справи. Усно підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.
Відповідач - Приватне підприємство «Кримфудекспорт» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд -
08.05.2012 між Сакським міжрайонним управлінням водного господарства (Пастачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2» (Замовник) укладено договір №88 про надання послуг з постачання дніпровської води, згідно п.1 якого Постачальник бере на себе зобов'язання забезпечити подачу води з точок водо виділу на міжгосподарській меліоративній мережі до внутрігосподарської меліоративної мережі Замовника - для поливу сільськогосподарських культур на умовах цього договору у випадку відсутності заборгованості за послуги з подання води та використаної електроенергії за попередні роки. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості послуг з постачання отриманих обсягів води та використаної електроенергії на умовах цього договору (а.с.9).
16.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2» (Первісний боржник), Приватним підприємством «Кримфудекспорт» (Новий боржник) та Сакським міжрайонним управлінням водного господарства (Кредитор) укладено договір про переведення боргу №256 за Договором №88 про надання послуг з постачання дніпровської води від 08.05.2012. (а.с.18).
Так, згідно п.2 даного договору Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 455520,19 грн., що виник на підставі Основного договору, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити зазначену суму Кредитору не пізніше 10.12.2012 або на інших умовах, визначених в додатковій угоді до цього договору, яка укладається між Новим боржником та Кредитором без участі Первісного боржника.
Відповідно до п.3 договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором, а також на внесення змін до Основного договору в частині заміни компанії «Замовника» - ТОВ «АСТОН ЛЛОЙД АГРИКАЛЧЕРЕЛ КОМОДИТИЗ 2» за Основним договором на відповідні данні та реквізити Нового боржника (Замовника за Основним договором) - Приватне підприємство «Кримфудекспорт».
Пунктом 4 договору встановлено, що з моменту підписання між Сторонами даного Договору про перевід боргу, Новий боржник стає повноправним правонаступником усіх прав та обов'язків Первісного боржника за Основним договором, у тому числі, як боргу зазначеного в п.2 цього Договору, так і будь-яких майбутніх зобов'язань, Нового боржника перед Кредитором за цим договором та/або Основним договором.
Згідно п.5 договору сторони домовились, що з моменту підписання ними цього Договору Кредитор та/або Новий боржник не будуть мати до Первісного боржника матеріальних чи інших претензій щодо усіх та будь-яких аспектів Основного договору, пов'язаного з ним боргу, а також, що щодо Первісного боржника не буде виникати чи застосовуватись право регресу за будь-якими зобов'язаннями Сторін, включно з двостороннім зобов'язанням Нового боржника та Кредитора укласти додаткову угоду до цього Договору,зазначену в п.2 даного Договору.
Відповідно до пункту 8 строк цього договору починає свій перебіг з 16.11.2012 та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання у повному обсязі цього договору Сторонами.
У зв'язку із невиконанням відповідачем - Приватним підприємством «Кримфудекспорт» умов даного договору у зв'язку з відсутністю майна Сакське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення заборгованості.
Так, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 у справі №901/967/13-г позов задоволено. Вирішено стягнути з Приватного підприємства «Кримфудекспорт» на користь Сакського міжрайонного управління водного господарства борг за договірними зобов'язаннями у сумі 455520,19 грн., пеню у сумі 13633,48 грн., штраф за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у сумі 31886,41 грн. та судовий збір у сумі 10020,80 грн.
Проте, в ході примусового виконання вказаного рішення Залізничним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК встановлено відсутність грошових коштів та нерухомого майна, зареєстрованого за боржником - Приватним підприємством «Кримфудекспорт», що й стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про визнання договору про переведення боргу недійсним.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Верховного суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, зокрема, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, підстави недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, якою обумовлено, що такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Натомість, правові наслідки порушення зобов'язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України і передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, невиконання сторонами договору не є підставою для визнання його недійсним, а отже у суду відсутні правові підстави для визнання договору недійсним з підстав, наведених позивачем у своєму позову, та задоволення позову.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання охоронюваного законом інтересу і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позивачем не виконані вимоги пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено 15.10.2013 року.
Керуючись ст.ст.33-34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
· У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.І. Мокрушин