27 вересня 2013 року Справа № 36514/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Іщук Л.П.,Сеника Р.П.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, апеляційного суду Тернопільської області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання провести дії, нарахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, в якому просить зобов'язати Міністерство фінансів України списати і перерахувати на рахунок Державної судової адміністрації України для виплати йому кошти в сумі 173 000,16 грн. недоплаченої заробітної плати, зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок апеляційного суду Тернопільської області для виплати йому кошти в сумі 173000,16 грн. недоплаченої заробітної плати, зобов'язати апеляційний суд Тернопільської області нарахувати та виплатити йому кошти в сумі, 173 000,16 грн. недоплаченої заробітної плати з утриманням прибуткового податку та всіх інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді судді апеляційного суду Тернопільської області. З липня 2003 року і за період з 01.06.2005 року по 10.2010 року йому в порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 44 Закону України «Про статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року не нараховано та не виплачено заробітної плати в розмірі 173 000,16 грн., що підтверджується висновком спеціаліста.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року позов задоволено. Суд виходив з того, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Законами України, а матеріальне та соціально-побутове забезпечення в тому числі заробітна плата суддів є елементом статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією із основоположних гарантій незалежності судді. Саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекті Закону України «Про статус суддів» запровадив особливий порядок в оплаті праці голів суддів, тобто гарантує право судді на зазначений розмір посадового окладу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В основному покликання маються на те, що Тернопільський окружний адміністративний суд не мав права зобов'язати ДСА України як орган центральної виконавчої влади, і зобов'язувати перерахувати кошти позивачу за минулий бюджетний період, кошти які не передбачені поточним бюджетом на 2010 рік, що є грубим порушенням бюджетного законодавства. Крім того, відсутня законодавча база якою б керувався суд при постановленні оспореного судового рішення.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, прийшла до наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005 року №865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до додатку 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 посадовий оклад суддів апеляційного суду становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року №865.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України « Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року № 865 залишено без змін.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865» від 31.12.2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року № 865.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.
З аналізу норм ч.5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року №865, коли аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005 року за №1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року за №1243 незаконною та нечинною не визнавалась, відтак підлягала виконанню.
Крім того, визнаючи незаконними пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року №865, постанову від 21.12.2005 року №1243 та пункт 4 постанови «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865» від 31.12.2005 року №1310, Окружний адміністративний суд міста Києва від 21 травня 2008 року з огляду на ст. 171 КАС України їх нечинними не визнав, тому такі підлягали виконанню.
Враховуючи вище викладене та проаналізувавши останню практику касаційного суду, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865 задоволенню не підлягають.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволити, скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року по справі № 2а-3285/10/1970, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, апеляційного суду Тернопільської області про визнання незаконною бездіяльності та провести дії, нарахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Л.П. Іщук
Р.П. Сеник