27 вересня 2013 року Справа № 35062/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Іщук Л.П.,Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» до державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тразит-Сервіс» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002022342/0/23-121 від 18 травня 2009 року яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3750, 00 грн. в т.ч. 2500,00 грн. основного платежу та 1250, 00 грн. застосованих штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що придбання товарів позивача у ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. Придбані товари були оподатковані та оприбутковані позивачем в повному обсязі з наступним використанням у власній господарській діяльності шляхом продажу третім особам та отриманням доходу
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у задоволені адміністративного позову відмолено повністю. Суд виходив із норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А відтак беручи до уваги нікчемність правочинів вчинених товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» та ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» суд приходить до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.
В основному покликається на те, що на момент здійснення господарських операцій, податковий кредит по яких не визнала податкова інспекція, виконавець експедиційно-транспортних послуг ПП «ТЕК Транс Експо Регіон» був в Єдиному державному реєстрі, а також мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке на час здійснення господарських операцій з позивачем не анульоване та й в акті перевірки відсутні будь-які дані щодо його анулювання на час проведення перевірки.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Транзит-Сервіс» щодо взаємовідносин з ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» за період з 01.01.2008 року по 31.01.2009 року. В ході проведення перевірки ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» з'ясовано, що всі операції із придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, послуги не надавались.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» не здійснювало господарські операції, що підтверджується відсутністю документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення ведення даних фінансових (грошового) обліку для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов'язані з виконанням податкової вигоди третіх осіб. А також враховуючи протокол додаткового допиту від 10.12.2008 року свідка ОСОБА_2 (засновника ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» ) де зазначено, що печатку ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» ніколи не була виготовлена та після реєстрації підприємства будь-яких документів особисто засновник не підписував та мети здійснення підприємницької діяльності не мав.
Проаналізувавши ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А також враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що операції з оприбуткування, приймання-передачі послуг від ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» до ТзОВ «Транзит-Сервіс» не здійснювались.
Відтак, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Сервіс» без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі № 2а-4869/09/1770, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Л.П. Іщук
Р.П. Сеник
Повний текст виготовлено 04.10.2013 року.