27 вересня 2013 року Справа № 9104/92661/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гудим Л.Я.,
суддів Большакової О.О., Святецького В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
Позивач 21.03.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2008 рік та стягнення недоплаченої пенсії з лютого місяця 2009 року.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відповідач всупереч нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішенню Конституційного Суду України невірно нараховує пенсію посилаючись на пп.3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області в частині позовних вимог за період з 01.02.2009 року по 21.09.2010 року залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку позовної давності на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.
Позивач ухвалу суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Покликання маються на те, що згідно вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій нараховані, але не одержану своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь - яким строком.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що на спірні правовідносини відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється строк позовної давності, оскільки відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачу пенсії з урахування показника середньої заробітної плати по Україні за 2008 рік нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення ст. 46 зазначеного Закону також не поширюються.
Таким чином, оскільки законодавством не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 99 КАС України, якими передбачено піврічний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду і не наведено жодних аргументів, які свідчили б про поважність причин пропуску такого строку.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2011 року про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №2а-414/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.О. Большакова
В.В. Святецький