27 вересня 2013 року Справа № 9104/117490/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гудим Л.Я.,
суддів Большакової О.О., Святецького В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-
28.03.2011р. позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в межах строку позовної давності по день припинення права, відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року у справі №2а-1046/11-0309 адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 28.09.2010р. по 15.04.2011р.
Постанова мотивована тим, що згідно ст.37 Закону №796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, яка зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення становить 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Не погодившись із постановою її оскаржило Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації, яке вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при обчисленні щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства позивачу по справі Управління керувалось Постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №836).
У відповідності до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, та отримує допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону №796-ХІІ, але у розмірі, встановленому Постановою №836, що є значно менше аніж передбачено Законом.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Відповідно до ст.37 Закону №796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Всупереч ст.37 Закону №796-ХІІ позивачу вказана щомісячна грошова допомога виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою №836, а не у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення ст.37 Закону №796-ХІІ, а не вказана постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати відповідно до ст.37 Закону №796-ХІІ за період з 28.03.2010р. по 15.04.2011р. включно.
Оскільки згідно із «Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005р. №936 функції з нарахування та виплати спірної допомоги позивачу здійснює відповідач, то відповідний обов'язок слід покласти на останнього.
Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.
Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині допуску постанови суду до негайного виконання в повному обсязі, через що оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації задоволити частково, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 квітня 2011 року у справі № 2а-1046/11-0309 змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.О. Большакова
В.В. Святецький