27 вересня 2013 року Справа № 9104/130946/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Большакової О.О., Святецького В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання дій неправомірними, -
ОСОБА_1 22.11.2010р. звернувся в суд з позовом до Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, вважає, що відповідачем здійснено порушення його права на надання йому пільги у грошовій формі з оплати електроенергії. Просить визнати дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради неправомірними і зобов'язати відповідача надати відповідь по суті його звернень.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2011 року у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с. 32-33).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, що на розгляді у відповідача знаходилось два звернення ОСОБА_1 від 02.11.2010р. та від 11.11.2010р. За № Р-1078/1/6/2-10 вії 15.11.2010р.
Відповідно до листа Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.11.10 року № Р-1078/1/6/2-10 на №Р-1078/1 від 02.11.10 , та №Р-1072/2від 12.11.10 керівником Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації було надано ОСОБА_1 відповідь, з якої слідує, що відповідно до ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», діти війни мають право на 25% знижку при оплаті за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання. Норми споживання електричної енергії громадянами, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати». Крім цього, у відповіді зазначено, що згідно з Правилами користуванні електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357, споживання електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником. В житлових будинках, в яких застосовуються кухонні електроплити та/або електроопалювальні установки застосування відповідного тарифу можливе лише за умови передбачення їх характеристик в технічних умовах пре проектуванні електрозабезпечення будинку, про що обов'язково зазначається у Договорі.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд заяв ОСОБА_1 відповідачем, їх перевірка та повідомлення про результат розгляду заяв, проведено у відповідності з вимогами чинного законодавства, в тому числі, Закону України «Про звернення громадян».
Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
В ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на звернення ОСОБА_1 була надана відповідачем у встановлений законом строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь, яка була надана позивачу була повною та обґрунтованою, виходячи з форми та змісту звернення позивача. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача неправомірними є безпідставними.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідачем доведено правомірність його дій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2011 року в адміністративній справі №2а-5998/2011/0308 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.О. Большакова
В.В. Святецький