Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
09 жовтня 2013 року справа №812/6393/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої Арабей Т.Г.
суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,
при секретарі: Борисовій А.А.
за участю:
представників позивача Канатнікова Д.Г., Башкової С.І.
представника відповідача Некрасенко Т.Є. діючих за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 812/6393/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топсервіс-Центр" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009р. №0001912310/0,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Топсервіс-Центр" звернулось до суду з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009р. №0001912310/0.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 812/6393/13-а адміністративний позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03.12.2009 № 0001912310/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Центр» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2296584,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1531056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 765528,00 грн.
Не погодившись з судовим рішенням Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Топсервіс-Центр» - відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, ст. 86. 138. 56 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції.
Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ТОВ «Топсервіс-Центр», зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 16.09.2006 та є платником податку на додану вартість (т. 1 а. с. 12, 14). Згідно зі статутом товариства предметом його діяльності є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним,тощо (т. 1 а.с. 7-9).
У податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень, серпень 2008 року та лютий 2009 року ТОВ «Топсервіс-Центр» визначило суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, та суми податкового кредиту, який було сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ТОВ «Енерготопсервіс», в розмірі 1531056 грн. (том 4 арк. справи 103-119).
На підставі наказу від 14.03.2009 № 1070, виданого на виконання постанови слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 14.10.2009 року, Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Топсервіс-Центр» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2008р. по 28.02.2009р.
За результатами перевірки складено акт від 17.11.2009 № 1012/23/33765942 та встановлено порушення ТОВ «Топсервіс-Центр» п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1531056 грн., у тому числі: травень 2008 року в сумі 334888 грн., червень 2008 року в сумі 331287 грн., липень 2008 року в сумі 370664 грн., серпень 2008 року в сумі 308727 грн., лютий 2009 року в сумі 185490 грн.(т. 4 а. с. 64-84).
На підставі акту перевірки від 17.11.2009 № 1012/23/33765942 Ленінською МДПІ у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 № 0001912310/0, яким ТОВ «Топсервіс-Центр» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2296584 грн., у тому числі за основним платежем - 1531056 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 765528 грн. (т. 1 а. с. 5).
Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Енерготопсервіс» , так як ТОВ «Енерготопсервіс» не придбавало товар у ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», ПП «Денмар-2007», тобто договори купівлі-продажу від від 01.02.2009р. № 01/02-3 та від 01.03.2009р. № 01/03-3 не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними згідно Цивільного кодексу України, в результаті чого також порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»
В основу прийнятого судом першої інстанції оскаржуваного рішення покладено висновок про реальність виконання господарських операцій з поставки товару позивачеві.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем та інших первинних документів, а також про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з укладанням нікчемних угод.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Доказів, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини їх діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів погоджує рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі укладених договорів купівлі-продажу ПММ від 01.05.2008р. № 01/05-Э, від 02.06.2008р. № 01/06-Э, від 01.07.2008р. № 01/07-Э, від 01.08.2008р. № 01/08-Э, від 01.02.2009р. № 01/02-Э придбавало у ТОВ «Енерготопсервіс» паливно-мастильні матеріали шляхом самовивезення зі складу продавця (пункти 3.2 договорів) (т. 2 а.с. 233-237).
На виконання укладених договорів ТОВ «Енерготопсервіс» поставило позивачу товар - паливно-мастильні матеріали, на підтвердження чого видало позивачу податкові накладні від 05.05.2008 № 75, від 11.05.2008 № 79, від 15.05.2008 № 81, від 20.05.2008 № 84, від 24.05.2008 № 87, від 29.05.2008 № 92, від 30.05.2008 № 93, від 02.06.2008 № 97, від 06.06.2008 № 100, від 13.06.2008 № 106, від 16.06.2008 № 108, від 19.06.2008 № 112, від 24.06.2008 № 131, від 03.07.2008 № 142, від 04.07.2008 № 143, від 05.07.2008 № 144, від 10.07.2008 № 148, від 14.07.2008 № 151, від 16.07.2008 № 153, від 26.07.2008 № 157, від 28.07.2008 № 159, від 31.07.2008 № 161, від 01.08.2008 № 163, від 08.08.2008 № 167, від 13.08.2008 № 170, від 20.08.2008 № 174, від 24.08.2008 № 177, від 28.08.2008 № 180, від 29.08.2008 № 181, від 03.02.2009 № 14, від 09.02.2009 № 15, від 12.02.2009 № 19, від 16.02.2009 № 21, від 23.02.2009 № 24, від 25.02.2009 № 25 (т. 2 а. с. 18-52). Господарські операції підтверджуються також: видатковими накладними та додатками до договорів купівлі-продажу ПММ (т. 2 а.с. 53-87).
Оплата отриманих паливно-мастильних матеріалів підтверджується виписками банку з особового рахунку позивача (т. 2 а. с. 135-229).
Судом першої інстанції також встановлено, що 01.03.2008р. ТОВ «Топсервіс-Центр» було укладено з ТОВ «Фірма «Сілай» (перевізник) договір перевезення вантажу № ТР-03/01, строк дії якого був до 31.03 2009 року . За умовами договору перевізник зобов'язується доставляти власним транспортом протягом дії даного договору ввірений йому відправником для отримувача вантаж: бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне (пункт 1.1. договору) (т. 4 а. с. 120).
На підтвердження обставин щодо здійснення перевезення товару перевізником надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів: паливоцистернів та дозволи на перевезення ними небезпечного вантажу( т.4 а.с.121-125. Надходження ПММ на автозаправних станціях позивача фіксувалося реєстраторами розрахункових операцій Ю що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, z-звітами ,сертифікатами відповідності та паспортами ПММ (т. 2 а. с. 88-96, 105-106, 108, 128, 130-134, 238-251, т 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-22).
Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість " датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).
Слід зауважити, що видані підприємствами - контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » , відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону.
Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.
Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Головним доводом апеляційної скарги є посилання на неможливість здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності через зняття суб'єкта підприємницької діяльності з державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Проте, як було встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на час здійснення господарських операцій як контрагент позивача ТОВ «Енерготопсервіс», так само контрагенти ПП «Денмар-2007» та ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ по правочинам з ТОВ «Енерготопсервіс» свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. З»ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Щодо посилань апелянта на ту обставину, що ТОВ «Енерготопсервіс» не придбавало товар у ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» та ПП «Денмар-2007», суд зазначає наступне. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що вироком Ленінського районного суду від 31.08.2009 керівника ПП «ЛТД «Сільвер-Стар» Кузнецову Ю.І. визнано винною та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 04.08.2008 у справі № 2-675/08 Дерюгу В.А. (ПП «Денмар-2007») визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Апелянт стверджує, що угоди, укладені між ПП «ЛТД «Сільвер-Стар», ПП «Денмар-2007» та ТОВ «Енерготопсервіс» носять протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний характер, а, отже, є нікчемними.
Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку органу державної податкової служби щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енерготопсервіс», оскільки в спірний період контрагентами ТОВ «Енерготопсервіс» з постачання ПММ були й інші суб'єкти господарювання, що підтверджується актом від 20.07.2009 № 649/23/33765874 планової виїзної перевірки ТОВ «Енерготопсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.09 та додатком до акту (т. 1 а.с. 30-70).
Окрім того, господарські операції позивача в спірний період вже були предметом перевірки органу державної податкової служби за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., про що свідчить акт перевірки від 17.07.2009 № 645/23/33765942 ,висновки якого не містять відомостей про встановлені порушення повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, або формування податкового кредиту (т. 4 а.с. 88-102).
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 812/6393/13-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 жовтня 2013 р. Ухвала в повному обсязі складена 14 жовтня 2013 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Судді Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко
Л.В.Губська