"21" серпня 2013 р. справа № 0870/3330/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання:Соломки М.Я.,
представника відповідача Жовтоножка Дмитра Федоровича,
представників позивача Железняка Олега Володимировича, Павлова Сергія
Петровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецтрансгаз"
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецтрансгаз" звернувся 11.04.2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.12.2011 року №0000692301, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 113235,40 грн., з яких 90588,32 грн. - основний платіж, а сума 22647,08 грн. - штрафні санкції.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року даний позов задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 14.12.2011 року №0000692301, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 113235,40 грн., з яких 90588,32 грн. - основний платіж, а сума 22647,08 грн. - штрафні санкції.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що первинні документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Висновки акту перевірки про відсутність реального характеру господарських операцій не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (ДПІ) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального права. Посилається на те, що факт придбання товарів (робіт, послуг) позивачем не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагенту, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідними для виконання такого зобов'язання (постачання) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів. У зв'язку з цим контрагент ТОВ «СУГ Восток» не міг фактично здійснювати майново-господарські зобов'язання з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «СУГ Восток» створення правових наслідків. Оскільки у підприємства-постачальника ТОВ «СУГ Восток» відсутні умови для здійснення господарської діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємству ТОВ "Запоріжспецтрансгаз", який здійснював операції через ланцюг підприємств-транзитерів, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що ТОВ «СУГ Восток» зареєстроване як юридична особа, взята на облік в органах ДПС, є платником ПДВ, має видом діяльності оптову торгівлю паливом. Показаннями свідка - начальника комерційної служби позивача, детально підтвердженореальне вчинення господарських операцій, тотожність оформлення первинних документів щодо всіх 157 цистерн зі скрапленим газом, які надходили протягом 2011 року на станцію Великий Токмак. Судом першої інстанції досліджено галузевий стандарт України СОУ 60.1-20077720-001-2003 «Налив, заливання та перевезення зріджених вуглеводних газів у залізничних вагонах-цистернах» та «Правила перевезення вантажів залізничним транспортом», в яких безпосередньо зазначено, що перевізником скрапленого газу є ПАТ «Укрспецтрансгаз». Отже матеріалами справи підтверджено реальне вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СУГ Восток» та їх належне підтвердження первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду пояснив, що одним з постачальників позивача є ТОВ «СУГ Восток». ДПІ в Київському районі м. Харкова проведено зустрічну звірку ТОВ «СУГ Восток» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків, серед яких є позивач, їх повноти відображення в обліку за серпень 2011 року. Перевіркою встановлено, що господарська діяльність ТОВ «СУГ Восток», яка пов'язана з ТОВ «ВІНКАП» має ознаки нереальності здійснення, відсутній факт реального вчинення господарських операцій за серпень 2011 року, не підтверджена поставка скрапленого газу від ТОВ «СУГ Восток», т. я до перевірки не надано жодного документа на транспортування скрапленого газу.
В судовому засіданні представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду пояснили, що підприємством до перевірки та до суду першої інстанції було надано залізничну накладну, в якій ПАТ «Укрспецтрансгаз» значиться «відправником», однак податковим органом дана залізнична декларація була використана як доказ відсутності господарських операцій. В накладній вказано, що вагони (цистерни) є власністю ПАТ «Укрспецтрансгаз». Це підприємство є фактично єдиним власником вагонів-цистерн на перевезення скрапленого газу і само воно здійснює відправку вагонів з вмістом газу до підприємств-покупців. Заповнення залізничної накладної здійснено у відповідності до чинного законодавства, а саме до Статуту залізниць України. На цій підставі ПАТ «Укрспецтрансгаз» вказано в накладній відправником товару. Після зливу газу в ємності, вагони-цистерни були повернуті до ПАТ «Укрспецтрансгаз», що підтверджується залізничною накладною, отже наявні всі необхідні документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «СУГ Восток».
Вислухавши представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.11.2011 по 17.11.2011 року податковий орган здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що складено акт від 24.11.2011 року щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СУГ Восток» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 рік. Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на 90588,32грн. за серпень 2011 року. На підставі акта винесене податкове повідомлення-рішення , яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з ПДВ на суму 113235,40грн., з яких 90588,32грн. основний платіж, а 22647,08 - штрафні санкції. Між позивачем (покупець) та ТОВ «СУГ Восток» (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 01.03.2011 року, предметом договору є скраплений вуглеводний газ . продавець зобов'язався доставити товар до станції Великий Токмак. Операції по доставці та прийнятті товару підтверджені податковими накладними. На підтвердження надходження товару залізничним транспортом позивач надав залізничну накладну, яку оформив працівник ПАТ «Укрспецтрансгаз».
Перевезення скрапленого газу, виробленого на території України, залізничним транспортом здійснюється відповідно з вимогами Стандарту України СОУ 60.1-20077720-001-2003 «Налив, заливання та перевезення зріджених вуглеводних газів у залізничних вагонах-цистернах». Відповідно до розділу 3 «Визначення і скорочення» Стандарту, підприємством-власником (перевізником, відправником) є ДАТ «Укрспецтрансгаз»
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №068/704.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В порядку ст.44 (п.44.1) Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.
В силу ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).
Чинне законодавство України та зокрема податкове законодавство не передбачають відповідальності платника податку за порушення податкового чи іншого законодавства, допущені його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки для підприємства як платника податків.
Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Європейський Суд з прав людини в п.38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Натомість Суд не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Відповідно до ст.32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем до суду первинні документи, підтверджують здійснення господарських операцій позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правомірність рішень, дій відповідача не доведена.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжспецтрансгаз" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак