Головуючий у 1 інстанції - Бондар Ю.О.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
15 жовтня 2013 року справа №420/883/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Лях О.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року у справі №420/883/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, -
Позивач звернувся до Новопсковського районного суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати дії посадових осіб Управління пенсійного Фонду України в Новопсковському районі Луганської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 03.06.2013 року у розмірі сімнадцять тисяч п'ятсот гривень за кожен місяць, звернути постанову до негайного виконання в частині стягнення коштів одноразово.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року позов задоволено, а саме: визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в Новопсковському районі Луганської області, щодо відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, призначеної відповідно до норм ст. 43 Закону України "Про статус суддів", ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", неправомірними, зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Новопсковському районі Луганської області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в розмірі 17549(сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 10 коп. за кожен місяць, починаючи з 03.06.2013 року.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Сторони до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Позивач у справі - ОСОБА_2 є суддею у відставці та має відповідний статус, тобто визнаними конституцією та законами України сукупністю прав та обов'язків судді, а також відповідними можливостями державних органів та посадових осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 5 від 19.02.2007 року перебуває на обліку в УПФУ в Новопсковському районі Луганської області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст. 11 та ст. 43 ЗУ «Про статус суддів» у розмірі 90% заробітку судді працюючого на відповідній посаді.
13.06.2013 року позивачка звернулася до УПФУ в Новопсковському районі Луганської області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з урахуванням Рішення Конституційного суду України № З-рп/2013 від 03.06.2013 року в частині визнання обмеження пенсії ст. 2 ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" неконституційним з 03.06.2013 року, але в здійсненні перерахунку йому було відмовлено листом № 28/5-14 від 26.06.2013 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч.4 ст.47 ЗУ " Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді (пункти 7, 8).
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону).
Конституційний Суд України зазначав, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).
Про необхідність додержання незалежності судових органів та суддів наголошено у таких міжнародно-правових актах, як Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року.
Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія про закон про статус" суддів від 10 липня 1998 року (далі - Хартія), Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № 12 (2010) та додаток до неї. У цьому додатку визначено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення (пункт 54 розділу VI).
Хартією передбачено, що рівень винагороди може залежати від стажу, характеру обов'язків, виконання яких доручається професійним суддям, і від важливості покладених на них завдань (пункт 6.2).
Виходячи з системного аналізу положень Закону, це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою нормою його соціального забезпечення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-ш/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007) (Рішення КСУ від 4.12.2011р. №18-рп/2011).
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України, діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України.
У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на неконституційність обмеження розміру довічного грошового утримання суддів і означав, що встановлення максимального розміру такого утримання звужує обсяг існуючого права і водночас знижує досягнутий рівень гарантій суддівської незалежності, підкреслював, що такі положення приймалися Верховною Радою всупереч вимогам частини третьої статті 22 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, а тому не відповідали їй (були неконституційними - (рішення КСУ від 18.06.2007 р., № 4-рп/2007, п. 7.5. рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-ш/2008).
На підставі ч.2 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2863-ХІІ, що був чинний на час призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Згідно ч.4 ст. 43 Закону №2863-ХП, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Відповідно до Закону №2863-Х11 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці пов'язане з системою оплати праці працюючих суддів.
Стаття 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року втратила чинність при введенні в дію Закону України № 2453- VI "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року.
Так, ч.3 ст. 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" закріплювала положення, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює па відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України від 08.07.2011 року № 3668-УІ " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" було внесено зміни до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, зокрема, внесено зміни до ч.3 та 5 ст. 138 Закону і положення цих частин викладено в іншій редакції.
З урахуванням внесених змін відповідно до ч.3 ст. 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Частина 5 ст. 138 Закону визначала, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №3-пр/2013 від 03.06.2013 року вищевказані положення Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а саме: частина 3, перше, друге, третє речення частини 5 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668- VI.
Частина 3 та відповідні положення частини 5 ст. 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України №3-пр/2013 від 03.06.2013 року, тобто з зазначеного часу ( з 03.06.2013 року) діє первинна редакція статті.
Відповідно до ч.3 ст. 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" у первинній редакції, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює па відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді. Цією нормою не передбачалось обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З 03.06.2013 року Конституційним судом України підтверджено право на виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області №29 від 05.04.2013 року про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді, що подається для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання непрацюючим суддею у відставці, виданої на ім'я позивача ОСОБА_2, заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді за січень 2013 року становить 19499 грн. 00 коп. та складається з: окладу - 11470 грн. 00 коп., надбавки за вислугу років ( 60%) - 6882 грн. 00 коп., доплати за перебування на адміністративній посаді (10%) - 1147 грн. 00 коп., а всього - 19499 грн. 00 коп., відсоток довічного утримання 90% - 17549 грн. 10 коп. ( а.с. 3).
Вказана довідка відповідає вимогам ч.3 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" та містить передбачені ст.129 даного Закону складові грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року у справі №420/883/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року у справі №420/883/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: Л.В.Ястребова
Д.В.Ляшенко
О.П.Лях