"18" вересня 2013 р. справа №1170/2а-64/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Нагорної Л.М. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,
представника позивача Борисової Наталії Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року
у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Троянське", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хлібороб» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Представник позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Троянське", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хлібороб» звернувся 10.01.2012 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000122300/0 від 26.05.2011 року, №0000122300/2 та №0000192300 від 04.08.2011 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року даний позов задоволений. Скасовані податкові повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції №0000122300/0 від 26.05.2011 року, №0000122300/2 та №0000192300 від 04.08.2011 року.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що податковим органом помилково зроблені висновки щодо неправомірності віднесення операцій з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, в тому числі з використанням сільськогосподарської техніки. СТОВ «Троянське» належним чином задекларувало податкові зобов'язання по податку на додану вартість на спеціальній декларації, тому висновки акта перевірки та прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року винесене безпідставно. Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виборчого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (п. 5 Порядку). Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.
Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що перевіркою встановлено порушення порядку податкового обліку: пп.8-1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1; п. 8-1 ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість» - в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ по загальній декларації в сумі 35220грн.; пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8; пп. 16.3.п. 16.3 ст. 16; п. 19.2 ст. 19 пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 ЗУ «Про податок з доходу фізичних осіб» - в результаті чого товариству донарахована пеня за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 1975,52грн.; пп. 19.2 «б» п. 19.2 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходу фізичних осіб» та п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 29.09.2003 № 451 - до податкових розрахунків ф.1-ДФ за звітні квартали перевіряємого періоду не заносились дані про суми нарахованих, виплачених доходів фізичним особам та СГД-фізичним особам за угодами цивільно-правового характеру (ознака доходу « 42»). Підприємством за період, що перевірявся, на порушення п. 11.29 ст. 11 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 4.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що у своїй апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, однак жодної обставини порушення норм процесуального права не наводить, так само як і не посилається на законодавство у зв'язку з порушенням норм процесуального права. А ті аргументи, які відповідач наводить в апеляційній скарзі, жодним чином не підтверджують незаконність рішення суду першої інстанції. Що стосується сільськогосподарських послуг, то в пп. 8-1.15.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» прямо зазначено, що КМУ визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті. При цьому в п. 13 Переліку №23 від 21.01.2009 року, затвердженого Постановою КМУ «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», визначено, що до видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», відносяться таки види діяльності як «надання послуг у рослинництві; облаштуванню ландшафту.
В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги (викладено вище).
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
Вислухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 року (а. с. 80 -81). За результатами перевірки складено акт від 12.05.2011 року в якому встановлено порушення позивачем пп. .8-1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1; п. 8-1.7 ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ по загальній декларації в сумі 35220 та вимог п. 11.29 ст. 29 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 №271) в результаті чого встановлене нецільове використання коштів із спеціального рахунку в сумі 20661,81 грн. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ за основним платежем в сумі 55881,81грн., за штрафними санкціями 17610грн. (а. с. 34).
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми ЗУ «Про податок на додану вартість», норми Переліку №23 від 21.01.2009 року, затвердженого Постановою КМУ «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
СТОВ «Троянське» протягом 2009-2010 року надавало послуги сільськогосподарською технікою, працівниками товариства та іншим суб'єктам господарювання. Дані обставини підтверджені податковими накладними, які зафіксовані податковим органом в акті перевірки від 12.05.2011 року та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. Проте, даний факт податковим органом не взято до уваги.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податковим органом зроблені помилкові висновки щодо неправомірності віднесення операцій з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, в тому числі з використанням сільськогосподарської техніки.
Виходячи з того, що позивач належним чином задекларував податкові зобов'язання по ПДВ по спеціальній декларації, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено безпідставно.
П.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» було зупинено дію п.7.7 ст.7, п.п.10.1, 10.2, ст.10 цього закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Абз.2 п.4 Порядку передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідач не довів правомірності своїх дій.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Троянське", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хлібороб» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: І.Ю. Богданенко