"15" березня 2013 р. справа № 2а-600/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради на постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради, в якому просила визнати неправомірними та протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити нарахування і виплату щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити щорічну разову допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, передбаченої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми за цей період.
Постановою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.04.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради щодо відмови виплатити позивачу щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2010 рік, у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради, нарахувати та виплатити позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплаченої суми.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 Щорічна допомога на оздоровлення у жовтні 2010 року виплачувалась в розмірі 100 грн. відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у розмірі щорічної допомоги, виплаченого відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р.
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній (твердій) грошовій сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягають норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями, а не положення постанови Кабінету Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 р.
Дія ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинялась Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Проте рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №6рп/2007 та від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 такі зупинення визнано неконституційним. Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
В подальшому змін та доповнень до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції до внесення відповідних змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог та визнання неправомірності дій відповідача при нарахуванні суми доплати на оздоровлення за 2010 рік.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 183-2, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради - залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.04.2011 року у справі № 2а-600/11 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак