"30" квітня 2013 р.справа № 2-4451/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2010р. у справі № 2а-4451/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності і зобов'язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни",-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача. Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу невиплаченої частини пенсії за вказаний період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2010р., прийнятою за правилами ЦПК України, позов задоволено , визнано бездіяльність відповідача неправомірною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.09 по 31.12.09 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат за цей період. В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с. 16), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дана справа розглянута апеляційним адміністративним судом з огляду на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 визнано неконституційними положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-ІV та Цивільного процесуального кодексу України. Справи, пов'язані з соціальними виплатами, підсудні адміністративним судам.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області, відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу "дитина війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус "дитини війни", позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З позовом до суду позивач звернувся 28.05.10 за правилами Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням строку, визначеного цим Кодексом. Рішення судом першої інстанції прийнято у відповідності з чинними на момент ухвалення оскаржуваного рішення правилами щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами.
Виходячи з фактичних обставин справи, визначених позивачем вимог, наведених ним доводів, колегія суддів вважає, що порушене право позивача за визначені ним періоди підлягає захисту.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту").
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На 2009, 2010 роки дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежена, зокрема, відповідними Законами України "Про Державний бюджет України".
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 01.01.09 по 31.12.09 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Колегія суддів не приймає також до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"підвищення до пенсії.
Враховуючи, що вказаний Закон не обмежує встановлене право осіб, що мають статус дитини війни, на отримання підвищення до пенсії наявністю фінансування, держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2010р. у справі № 2а-4451/10 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко