03 жовтня 2013 року Справа № 9104/31662/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Святецького В.В., Макарика В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дітям війни,-
встановив:
13.05.2011 року позивач звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 01.07.2010 року по січень 2011 року включно, а також нараховувати вказану допомогу надалі, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону дітям війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, із врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просила позов задоволити.
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.05.2011 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, за період з 13.11.2010 року по 31.05.2011 року включно одноразово, а починаючи із 01.06.2011 року щомісячно до припинення права позивача на таке, на підставі статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з дотриманням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Решту позовних вимог залишено без розгляду. Постанову звернено до негайного виконання.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 13.11.2010 року по 31.05.2011 року включно, а також починаючи із 01.06.2011 року до припинення права позивача на отримання вказаної допомоги, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у період з 13.11.2010 року по 31.05.2011 року включно, а також починаючи із 01.06.2011 року до припинення права позивача на отримання вказаної допомоги повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За таких обставин, із урахуванням позовних вимог та виходячи із встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до переконання про правомірність задоволення позовних вимог позивача лише за період з 13.11.2010 року по 31.05.2011 року включно, а також починаючи із 01.06.2011 року до припинення права позивача на отримання вказаної допомоги.
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, які передбачені чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює і проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 %.
Так, згідно переліку населених пунктів, яким надано статус гірських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 647 від 11.08.1995 року «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» смт. Міжгір'я Міжгірського району Закарпатської області, в якому проживає позивач, має статус гірського населеного пункту в Україні, а тому розмір державної пенсії, що йому виплачується має бути збільшено на 20 %.
Крім цього, відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах зазначених у п. 2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але із помилковим застосування норм процесуального права, то у відповідності до ст. 201 КАС України, оскаржену постанову слід змінити.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області - задовольнити частково, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.05.2011 року у справі № 2а-2126/11 в частині негайного виконання - змінити.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді В.В. Святецький
В.Я. Макарик