08 жовтня 2013 року Справа № 35344/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Мікули О.І., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року у справі за позовом Хмельницької міської лікарні до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Хмельницька міська лікарня 11.08.2010 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області № 132 від 28.07.2010 року. Позовні вимоги мотивувала тим, що 28 липня 2010 року в. о. начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області розглянувши матеріали перевірки Хмельницької міської лікарні (акт перевірки від 23.07.2010 року) установив неогрунтовано отриману виручку внаслідок включення до складу тарифів на проведення магнітно-резонансної топографії та мануальної терапії, податку на додану вартість, що призвело до завищення тарифів на послуги та включення до складу калькуляції на послугу з проведення медичного огляду для отримання посвідчення водія сум податку на додану вартість, що призвело до подвійного оподаткування послуги податком на додану вартість в період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року. Таким чином, лікарнею було порушено вимоги постанови КМ України від 05.10.1998 року № 1602 «Про послуги з охорони здоров'я», операції з надання яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладання податком на додану вартість та п. 5.3.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року. У відповідності до ст. 5.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» поставки послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим КМ України закладами охорони здоров'я, які мають ліцензію на поставку таких послуг звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Кабінет Міністрів на виконання даної статті закону України постановою № 1602 від 05.10.1998 року визначив перелік послуг з охорони здоров'я, які не звільняються від обкладання податком на додану вартість. А тому позивач зобов'язаний нараховувати та сплачувати податок на додану вартість з вказаних послуг до бюджету.
Оскаржуваною постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року задоволено позовну заяву Хмельницької міської лікарні до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області №132 від 28.07.2010 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем було порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 року №1602 «Про послуги з охорони здоров'я, операції з надання яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1919 (1919-99-п) від 18.10.1999 року) та п.5.3.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94- ВР (із змінами та доповненнями).
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов Хмельницької міської лікарні суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно встановлено необґрунтовано одержану виручку внаслідок включення до складу тарифів на проведення магнітно-резонансної топографії, мануальної терапії податку на додану вартість, що призвело до завищення тарифів на послуги та подвійне оподаткування послуги з проведення медичного огляду для отримання посвідчення водія податком, що є підставою для скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 28 липня 2010 року № 132, прийнятого відповідачем.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області проведено перевірку додержання Хмельницькою міською лікарнею дотримання порядку формування, встановлення та застосування тарифів на платні послуги, які надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я. За результатами перевірки складено акт від 23 липня 2010 року. На підставі висновків акту перевірки встановлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.98 № 1602 «Про послуги з охорони здоров'я, операції з надання яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладання податком на додану вартість», зокрема, на деякі види медичних послуг безпідставно нараховується ПДВ, а саме: магнітно-резонансна томографія; мануальна терапія; попередній профілактичний медичний огляд для отримання посвідчення водія транспортних засобів, а також порушення вимоги п. 5.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР до складу калькуляції на послугу з медичного огляду для отримання посвідчення водія транспортних засобів, яка є об'єктом оподаткування ПДВ, включались суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до подвійного оподаткування послуг ПДВ. В зв'язку із зазначеним відповідачем прийняте рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 28 липня 2010 року № 132, яким вирішено вилучити у Хмельницької міської лікарні у дохід державного бюджету 46871,96 грн., стягнути штраф у сумі 93743,92 грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1602 від 5.10.1998 р. «Про послуги з охорони здоров'я, операцій з надання яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладення податком на додану вартість» визначено перелік послуг з охорони здоров'я, які не звільняються від обкладення податком на додану вартість, до яких і входить: масаж з метою зміцнення здоров'я дорослого населення, корекція осанки, тощо позивач правомірно включила на означений вид послуг податок на додану вартість.
Згідно п. 10,13 вказаної Постанови не звільняються від обкладення податком на додану вартість проведення медичного огляду осіб для отримання посвідчення водія транспортного засобу, організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах.
Відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, що затверджена спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.01р. № 298/519 Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. Акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами суб'єктів господарювання, що перевіряються. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник, головний (старший) бухгалтер підписують акт і можуть зробити запис про свої заперечення, одночасно додати письмові пояснення і мотивувальні документи. Один примірник акта передається керівникові перевіреного суб'єкта. Судом першої інстанції встановлено, що в порушення зазначеної Інструкції відповідачем одноособово внесені зміни до акту перевірки від 23 липня 2010 року та надіслані позивачу 29.07.10 р. (хоча Рішення про застосування санкцій прийнято 28.07.10 р.), що є порушенням відповідного порядку. Пояснення, стосовно причин зазначених порушень представники відповідача, в судовому засіданні надати не змогли.
Нарахування податку на додану вартість на послуги з магнітно-резонансної томографії у відповідності до вимог п.13 Постанови Кабінету Міністрів України № 1602 від 05.10.1998 року «Про послуги з охорони здоров'я, операцій з надання, яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, звільняються від обкладання таких послуг, звільняються від обкладання податком на додану вартість», оскільки такі послуги надавались особам, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах на підставі звернення комітету з фізичної культури і спорту м. Хмельницького.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи орган, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
До органів державної влади України, органів місцевого самоврядування та створених ними установ і організацій, що утримується за рахунок коштів відповідних бюджетів, як до неприбуткових організацій застосовується порядок оподаткування, встановлений п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи неприбуткових організацій зараховуються до складу кошторисів на утримання таких неприбуткових організацій використовуються виключно на використання видатків такого кошторису (включаючи фінансування виробничої діяльності згідно з їх статутами).
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» проведення державної політики цін в Україні забезпечує Кабінет Міністрів України, який визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які затверджуються фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а також повноваження органів державного управління в галузі встановлення контролю за цінами (тарифами). Таким органом, відповідно до Положення про Державну інспекцією з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, є Державна інспекція з контролю за цінами (далі по тексту - Держінспекція). Інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому. За змістом абзацу 2 пункту 4 Положення Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 п. 5 Положення Держінспекція має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Згідно ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) чи граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів); урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
Стаття 9 Закону визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Положеннями Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України 03 грудня 2001 року №298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за №1047/6238, встановлено, що прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держінспекцію з контролю за цінами та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У п. 1.4 Інструкції визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства, а саме: застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Згідно ч. ч. 7, 8, 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
За приписами ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які бухгалтерські документи, які б підтверджували факт отримання відповідачем необґрунтованої виручки шляхом завищення тарифів на платні послуги, також відсутні посилання на такі документи і в акті перевірки, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року у справі № 2а-5436/10/2270/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.І. Мікула
О.М. Гінда