08 жовтня 2013 року Справа № 87176/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації про нарахування та виплату разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення,
30.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що передбачений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату йому недоотриманої спірної грошової допомоги за 2011 рік.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 вересня 2011 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті позивачу недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату йому такої допомоги за 2011 рік згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з врахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації просить вищезазначену постанову скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином та відповідно до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2010 рік» і постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року виконало свій обов'язок перед позивачем з виплати йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2011 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вважає свої дії з виплати позивачу спірної допомоги правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявлених нею позовних вимог у повному обсязі.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він є громадянином, який постраждав в внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. З врахуванням положень ст. 22 Конституції України і пріоритетності його норм та норм Законів України над урядовими підзаконними нормативно-правовими актами, розмір грошової допомоги на оздоровлення, що підлягав виплаті позивачу у 2011 році, необхідно обчислювати саме у кратному відношенні до законодавчо встановленого на цей рік розміру мінімальної заробітної плати, а не з розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було обмежено право на отримання спірної допомоги. Розмір отриманої позивачем у 2011 році допомоги на оздоровлення суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішенню Конституційного Суду України. Обов'язок щодо нарахування і виплати пов'язаної із цим заборгованості слід покласти на управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи та є правильними.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії, а тому відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічне одержання допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими на 2008 рік було обмежено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивачки в частині невиплати йому у 2011 році грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат і покладення на відповідача обов'язку щодо проведення її нарахування та виплати за вказаний період у зазначеному розмірі, які правомірно задоволено судом першої інстанції.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації в силу вимог частини 5 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та вищевказаних висновків не спростовують.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відтак, подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Камінь-Каширської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-9814/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді О.Б.Заверуха
О.М.Гінда