Справа №592/8557/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко Владислав Геннадійович
Номер провадження 22-ц/788/2185/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.
Категорія - 32
01 жовтня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Хвостика С. Г.,
суддів - Таран С. А., Левченко Т. А.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_3 17000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн.
Зазначене рішення суду представник позивачки та відповідач оскаржили в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнення моральної шкоди.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не в повній мірі оцінені та не враховані характер і обсяг моральних страждань, емоційний стан позивачки, незворотність втрати рідної людини, що вказують на те, що їй відповідачем завдано значно більшої моральної шкоди, ніж визначив її розмір суд в оскаржуваному рішенні. Також зазначається, що в рішенні суду відсутнє обґрунтування стосовно відмови у задоволенні позову в іншій частині заявленої суми, окрім стягнутої.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись також на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд не звернув увагу на відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки товариство не порушувало вимог законодавства про охорону праці стосовно її померлого чоловіка, коли той працював у них. Отже, на думку відповідача, відсутня їх вина у професійних захворюваннях ОСОБА_5, які згідно висновку МСЕК мають зв'язок зі смертю останнього. Крім того, відповідач не погоджується з тим, що смерть ОСОБА_5 була пов'язана з його професійними захворюваннями. Також, на його думку, при визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди не був врахований принцип справедливості та розумності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про задоволення його апеляційної скарги і відхилення апеляційної скарги відповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» Гоча В.М. про задоволення саме їх апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що всі апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 29 липня 1978 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони жили разом у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.5, 6).
ОСОБА_5 з 13 жовтня 1978 року по 30 грудня 2004 року працював на різних посадах у ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», в тому числі і в шкідливих умовах, після чого був звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.8-10).
Під час роботи у відповідача ОСОБА_5 з 21 листопада 2003 року по 04 грудня 2013 року проходив обстеження і лікувався в Харківському науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань, де у нього були виявлені ряд захворювань, які обмежували його працездатність (а.с.11, 12), а вподальшому, відповідно до довідок до акту огляду Сумської МСЕК від 06 лютого 2003 року, йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40 відсотків первинно, а 12 березня 2010 року йому було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з профзахворюванням і ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 70 відсотків (а.с.14, 15).
З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 49 від 25 грудня 2006 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС та начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань управління ФСНВ та ПЗ в Сумській області проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_5 і встановлено, що професійне захворювання у нього виникло у зв'язку з неефективністю використання засобів індивідуального захисту, недосконалістю технологій виробництва. Причиною професійного захворювання ОСОБА_5 стало проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму і загазованості (а.с.13). Зазначений акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представниками відповідача.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у віці 57 років. Відповідно до висновку результатів дослідження трупа ОСОБА_5, складеного судмедекспертом обласного бюро СМЕ, його смерть наступила внаслідок сілікозу, хронічного бронхіту, емфіземи та пневмосклерозу легень, легеневого серця, на тлі яких розвинулась гостра легенева та серцево-судинна недостатність, що підтверджено даними гістологічного дослідження органів трупу (акт гістологічного дослідження № 1877 від 06 січня 2012 року) (а.с.26-27, 17, 18). Сумською обласною МСЕК встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з його професійним захворюванням, що підтверджується актом № 88 щодо визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням від 06 лютого 2012 року, відповідною довідкою від 06 лютого 2012 року (а.с.19, 28, 46).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що смерть близької людини спричинила позивачу ОСОБА_3 моральну шкоду, яку повинен відшкодувати саме відповідач ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», так як смерть ОСОБА_5 настала внаслідок його професійного захворювання, яке виникло у нього у зв'язку з незабезпеченням відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Місцевим судом вірно встановлено, що смертю ОСОБА_5 його дружині спричинена моральна шкода, яка полягає в її душевних стражданнях з приводу передчасної смерті чоловіка, внаслідок чого вона втратила нормальні життєві зв'язки і вимушена застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя. Причиною професійного захворювання, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_5, є невиконання відповідачем вимог ст. 153 КЗпП України щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення саме з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», як роботодавця, про що йдеться в ст.13 Закону України «Про охорону праці», на користь позивача моральної шкоди, спричиненої їй смертю близької людини.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався положеннями статей 23, 1168 ЦК України з урахуванням характеру й обсягу страждань, яких зазнала позивач, та інших обставин, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 та обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначив її в сумі 17000 грн.
У зв'язку з цим, підстав для збільшення чи зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди колегія суддів не вбачає, тому доводи апеляційних скарг обох сторін щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди не заслуговують на увагу колегії суддів.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» про те, що товариство не порушувало вимог законодавства про охорону праці, а відтак відсутня вина відповідача у професійних захворюваннях ОСОБА_5, а також про відсутність зв'язку між смертю чоловіка позивачки з його професійним захворюванням не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи належними, допустимими, обґрунтованими та переконливими доказами, зокрема, актом № 88 від 06 лютого 2012 року, складеного Сумською обласною МСЕК про наявність зв'язку між смертю ОСОБА_5 і його професійними захворюваннями.
Протилежного відповідач не довів.
Інші доводи апеляційних скарг висновків місцевого суду щодо часткового задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, яку має відшкодувати відповідач.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційні скарги необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -