Справа № 1601/7784/2012
Провадження №
11.09.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Лободенка О.С.
при секретарі - Євтушенко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції та Головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції ОСОБА_2,-
До суду звернувся ОСОБА_3 зі скаргою в якій вказує, що діями головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції ОСОБА_2 та самого відділу порушено вимоги Закону України “Про виконавче провадження”. Суть порушення, на думку скаржника, полягає в незаконному накладенні арешту та проведенні вилучення належного йому автомобіля ОСОБА_4 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Представник скаржника - ОСОБА_5 викладене в скарзі підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених в скарзі та відзиві на заперечення відділу виконавчої служби.
Представник Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (надалі-відділу державної виконавчої служби) в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, до суду надав письмові заперечення в яких вказав, що скарга є безпідставною.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши письмові матеріали, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги і при цьому виходить з наступних встановлених обставин справи.
Як слідує з матеріалів справи, з листа Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції №30030 від 29.07.2013 року скаржнику стало відомо про те, що 11.07.2013 року державним виконавцем було проведено опис та арешт, а також вилучення його автомобіля з території біля прохідної Кременчуцької кондитерської фабрики “Рошен”.
Аналізуючи доводи відділу державної виконавчої служби щодо пропуску скаржником строку на оскарження дій державного виконавця суд вважає ці доводи необґрунтованими та недоведеними оскільки в обґрунтування того, що скаржник 16.07.2013 року отримав листа саме з копією акту опису та арешту майна відділом державної виконавчої служби не надано жодного належного та допустимого доказу. Поштове відправлення не є доказом того, що скаржнику вручено саме акт опису та арешту оскільки в ньому відсутні дані про те, що листом направлено та вручено скаржнику саме акт опису та арешту. Крім того, суть подій, які відбувалися в процесі проведення опису та арешту майна дійсно стала відома скаржнику саме з листа державної виконавчої служби від 29.07.2013 року.
Згідно ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
Крім того, ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем заходи по опису та арешту належного скаржнику майна вчинялись за адресою м. Кременчук, вул. Жовтнева,57, а це є територією Крюківського району м. Кременчука, що є порушенням ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки сам опис та арешт відбувся, як вбачається з пояснення представника скаржника, за усною заявою стягувача ОСОБА_3 при цьому внесення авансу на проведення виконавчих дій стягувачем не проводилось.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не пропонував стягувачу внести аванс на проведення виконавчих дій. При цьому суд вважає необґрунтованими доводи представника відділу державної виконавчої служби щодо правомірності дій по опису, арешту та вилученню майна на території іншого району м. Кременчука, оскільки з огляду на відсутність авансування на проведення виконавчих дій-державний виконавець, згідно ст. 20 Закону, мав право звернути стягнення виключно на майно, яке розташовано на території Автозаводського району м. Кременчука.
Згідно зі ст.57 Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Як слідує з матеріалів справи вилучення автомобіля відбулося в момент проведення опису та арешту майна, а не через 5 днів як то визначено Законом, а тому в цій частині державним виконавцем порушено та не дотримано вимог ст.57 Закону.
Крім того, ст.59 Закону встановлено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Посилання представника державної виконавчої служби на відповідність таких своїх дій вимогам листа начальника УДВС ГУЮ у Полтавській області, згідно якого описане та арештоване державними виконавцями майно належить вилучати у боржника суперечить ст.2 ЗУ "Про державну виконавчу службу", згідно якої правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання та ст1 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення), і, власне, ст. 53 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки листи, роз'яснення, та інші документи інформативного та навчального характеру керівництва не відносяться до нормативних актів, у тому числі і до локальних, оскільки, в них не визначене коло осіб, яких вони стосуються, та не встановлюються права та обов'язки цих осіб.
Таким чином, суд вважає, що державною виконавчою службою не наведено достатніх підстав для обґрунтування причин передачі майна на зберігання іншій особі, а не боржнику.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.383-389 ЦПК України, суд-
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції ОСОБА_2 по проведенню нею 11.07.2013 року опису та арешту, вилученню та передачі на зберігання іншій особі належного скаржнику автомобіля ОСОБА_4 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Визнати неправомірним та скасувати акту опису та арешту майна складений 11.07.2013 року головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції ОСОБА_2.
Зобов'язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції передати ОСОБА_1 належний йому автомобіль марки ОСОБА_4 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Стягнути з Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя :