Справа № 513/863/13-к
Провадження № 1-кп/513/50/13
Саратський районний суд Одеської області
10 жовтня 2013 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
судді Смірнової І.О.
при секретарі Коноваленко Т.М.
за участю: прокурора Бойко Н.В.
потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2
у відкритому судовому засіданні у залі Саратського районного суду Одеської області в смт. Сарата Одеської області,
розглянувши об'єднане кримінальне провадження за номером 513/863/13-к внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12012170420000067, 12013170420000299 від 12.02.2013 року та від 12.07.2013 року, за звинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
який народився в с. Дівінка Болотинського району, Новосибірської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, неодруженого, який має одну неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованного в АДРЕСА_1, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_2, який не має судимості, на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, ч. 1 ст. 357 КК України, ч. 1 ст. 164 КК України,
обвинувачений ОСОБА_3 09 лютого 2013 року, близько о 22 години 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою незаконного заволодіння особистими документами, через вхідні двері, проник до приміщення будинку АДРЕСА_4, якій належить потерпілому ОСОБА_1, звідки таємно, незаконно заволодів, шляхом викрадення, важливими особистими документами потерпілого:
- свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1, виданим Надеждинською сільською радою Саратського району, Одеської області;
- військовим квитком, серії НОМЕР_2, виданим 21.12.1989 року;
- атестатом про закінчення навчального закладу професійно - технічного училища с. Теплиця Арцизького району, Одеської області № НОМЕР_3 від 27.08.1987 року;
- трудовою книжкою.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 09 лютого 2013 року, близько о 23 години, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на присадибній ділянці за місцем мешкання, АДРЕСА_3, умисно, з помсти, з метою знищення офіційних документів, які належали потерпілому ОСОБА_1, а саме: свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1, видане Надеждинською сільською радою Саратського району, Одеської області; військовий квиток, серії НОМЕР_2, виданий 21.12.1989 року; атестат про закінчення навчального закладу професійно - технічного училища с. Теплиця Арцизького району, Одеської області № НОМЕР_3 від 27.08.1987 року; трудова книжка, котрі є офіційними документами, фізично знищив вказані документи шляхом спалення.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3, згідно виконавчого листа № 2-597-2009 року за рішенням Саратського районного суду Одеської області від 24.07.2009 року, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19 червня 2009 року, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, чи до зміни матеріального становища сторін. З метою ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів, обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час не працює, на облік, як безробітний, в районний центр зайнятості не став і не бажає працевлаштовуватись, надавати добровільно матеріальну допомогу не бажає, виразів повну відмову здійснювати платежі, розмір яких встановлений рішенням суду. У зв'язку з тривалим злісним ухиленням від сплати аліментів, за ОСОБА_5, згідно даних відділу ДВС Саратського районного управління юстиції Одеської області, станом на 30 червня 2013 року, утворилась заборгованість на загальну суму 18452 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) гривні 20 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ст.ст. 357 ч. 3, 357 ч. 1, 164 ч. 1 КК України, визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення злочинів, як вони пред'явлені в обвинуваченні, покаявся у вчиненому та пояснив суду, що розрахується з потерпілим за виготовлення знищених документів і відшкодує потерпілій ОСОБА_2 заборгованість по аліментам.
Провина обвинуваченого ОСОБА_3, крім його пояснень, підтверджується показаннями потерпілих : ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Так, потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що 09 лютого 2013 року, пізно вечером, обвинувачений у стані алкогольного сп'яніння, зі своїми дружзями, неодноразово приходив до нього до дому, розшукуючи ОСОБА_7, яка начебто в нього вкрала документи та гроши, вважаючи, що потерпілий сховав її у себе дома. Не знайшовши у будинку ОСОБА_7, обвинувачений наніс йому декілька ударів рукой в обличчя і по тулубу, після чого пішов. Потерпілий убіг із будинку до сусідів. Коли вранці повернувся додому, обнаружив відсутність своїх документів: свідоцтва про народження, яке видане Надеждинською сільською радою Саратського району, Одеської області; військового квитка; атестату про закінчення навчального закладу професійно - технічного училища с. Теплиця Арцизького району, Одеської області; трудової книжки.
На даний час він документи не відновив, обвинувачений обіцяє йому допомогти матеріально у відновленні вкрадених документів. Просив суд строго не наказувати обвинуваченого так, як він його простив.
Потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що знаходилась з обвинуваченим у шлюбі, від якого вони мають неповнолітьного сина ОСОБА_4, 2005 року народження. З 2009 року вони разом не проживають, тому вона подала на аліменти і за рішенням суду обвинувачений повинен сплачувати аліменти на її користь на утримання сина, з липня 2009 року. Обвинувачений, знаючи про необхідність сплачувати аліменти на сина, ні одного разу, без поважних причин, не сплатив аліменти. За ним рахується заборгованість у сумі 18452 гривні 20 копійок. Просила суд строго не наказувати обвинученого так, як вона його простила.
Показання обвинуваченого відповідают фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що своїми навмисними діями обвинувачений скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 164 КК України, які виразилися в незаконном заволодінні будь - яким способом інших важливих особистих документів; умисне знищення офіційних документів; злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкцій ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 164 КК України, які відносяться до категорії невеликої тяжкості, особу винного, який не має судимості, його характеристики.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено п.1ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставинами, що обтяжують покарання, суд вважає є вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 357 КК України, особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.
Враховуючи вказані обставини, а також сімейне, матеріальне становище обвинуваченого, що він офіційно не працює, не взмозі оплатити штраф, який передбачений санкціями статтей, суд приходить до висновку про необхідність засудження його до обмеження волі.
З врахуванням конкретних обставин справи, характеристики обвинуваченого, його щирого каяття, його запевнень, що більше злочинів скоювати не буде, думку потерпілих в частині призначення покарання, які простили його і просили строго не наказувати, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання при звільненні його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, та покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України,
суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити покарання:
за ч. 3 ст. 357 КК України - 1(один) рік 6 (шість) місців обмеження волі;
за ч. 1 ст. 357 КК України - 2 (два) роки 6 місяців обмеження волі;
за ч. 1 ст. 164 КК України - 2 (два ) роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років 6 (шість) місяців обмеження волі.
Згідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки. Іспитовий строк ОСОБА_3 встановити 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно до п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Обрати ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладанням обов'язків: не відлучатися із с. Білолісся Татабунарського району, Одеської області, де він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя І. О. Смірнова