Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 503/488/13-ц
11.10.2013 року м.Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О. М.
при секретарі Вдовиченко В.О.
з участю позивача (відповідача) ОСОБА_1
представника позивачів (відповідачів) ОСОБА_2МА.
представника відповідача (позивача) ОСОБА_3
представника відділу Держземагенства ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима Одеської області об"єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їхньої державної реєстрації та повернення земельних ділянок їх власникам, та за позовами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про внесення доповнень до договорів оренди земельних ділянок,
Співпозивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 14 березня 2013 року звернулись до суду зі спільним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна с.Писарівка Кодимського району Одеської області, відділу Держземагенства в Кодимському районі Одеської області та реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції Одеської області, в якому просили: визнати недійними укладені 01 липня 2004 року між ними та СТОВ ім.Мічуріна договори оренди земельних ділянок; скасувати державну реєстрацію цих договорів оренди; зобов'язати СТОВ ім.Мічуріна повернути належні їм земельні ділянки.
Підставою для задоволення позову позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вказали недійсність укладених між ними та СТОВ ім.Мічуріна договорів оренди земельних ділянок через їх невідповідність вимогам ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», зокрема відсутність в них істотної умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
22 травня 2013 року СТОВ ім.Мічуріна звернулось до суду з позовами до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про внесення змін до укладених ними договорів оренди земельних ділянок, зокрема, про внесення до цих договорів умов передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2013 року зазначені позови у відповідності з вимогами ст.126 ЦПК України були об'єднані в одне провадження.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.32 ЦПК України участь у справі кількох позивачів чи відповідачів допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки. З цих підстав об'єднання зазначених позовів суд вважає обґрунтованим.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та їхній представник ОСОБА_2 (діє відповідно до довіреності від 12 березня строком дії до 12 березня 2016 року) свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, оскільки оскаржувані ними договори оренди земельних ділянок є недійсними, т.я. всупереч вимог ст.15 Закону України «Про оренду землі» не містять всіх істотних умов договору такого типу, зокрема, не містять умов передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. З цих підстав просили визнати вказані договори недійними, скасувати їхню державну реєстрацію та зобов'язати СТОВ ім.Мічуріна повернути належні їм земельні ділянки для подальшого використання.
В задоволенні позовів СТОВ ім.Мічуріна про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок просили відмовити, оскільки проти внесення зазначених змін до договорів вони заперечують.
Представник відповідача СТОВ ім.Мічуріна ОСОБА_3 (діє відповідно до довіреності, виданої директором СТОВ) в судовому засіданні вказав, що СТОВ ім.Мічуріна позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не визнає, оскільки вважає укладені між ними договори оренди земельних ділянок дійсними. Відсутність в цих договорах передбаченої ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотної умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки пов'язано з тим, що на момент укладення спірних договорів, тобто станом на 01 липня 2004 року, такої істотної умови в ст.15 цього закону не існувало, а вона була введена лише у 2008 році. У зв'язку з цим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просив відмовити, натомість позовні вимоги СТОВ ім.Мічуріна задовольнити, оскільки передбачити в договорі оренди зазначену істотну умову сторони не могли через її законодавчу відсутність на момент їх підписання.
Представник відділу Держземагенства в Кодимському районі ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності №02/13 від 06 червня 2013 року строком дії до 31 грудня 2013 року) в судовому засіданні пояснила, що на момент підписання сторонами зазначених договорів оренди земельних ділянок, тобто станом на липень місяць 2004 року, в Законі України «Про оренду землі» істотна умова передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки була відсутньою, тому не могла бути внесена сторонами до договору. Ця істотна умова договору оренди земельної ділянки була внесена до Закону України «Про оренду землі» лише в жовтні місяці 2008 року. На момент державної реєстрації укладених сторонами договорів відділ Держземагенства керувався постановою Кабінету Міністрів України, яка не вимагала обов'язкової наявності у договорі оренди вказаної істотної умови. У зв'язку з цим, вважає, що при реєстрації спірних договорів оренди вимог закону порушено не було.
Представник реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції Одеської області в судове засідання не прибув. З огляду на його належне сповіщення про виклик до суду та зі згоди сторін, справа розглядається без його участі.
Заслухавши пояснення позивачів та представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позовних вимог та про необхідність задоволення їхнього позову, а також про безпідставність позовних вимог СТОВ ім.Мічуріна, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких (а це, відповідно до ст.30 цього кодексу, позивач та відповідач) відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом на підставі наявних у справі копій державних актів на право приватної власності на землю встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на адміністративній території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області.
Зокрема, позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки №20/25, розміром 1.58 га., посвідченої державним актом на право приватної власності на землю ІV-ОД №009925, виданим Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 25 лютого 2004 року. Позивач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки №16/28029, розміром 3.23 га., посвідченої державним актом на право приватної власності на землю ІV-ОД №009558, виданим Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 03 березня 2004 року. Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки №16/30, розміром 1.62 га., посвідченої державним актом на право приватної власності на землю ІV-ОД №009559, виданим Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 03 березня 2004 року. Позивач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки №16/17, розміром 1.62 га., посвідченої державним актом на право приватної власності на землю ІV-ОД №009547, виданим Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 03 березня 2004 року.
Право власності вказаних осіб на зазначені земельні ділянки посвідчені у встановленому законом порядку державними актами на право приватної власності на землю - документом, передбаченим ст.126 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент їхньої видачі.
За змістом ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, яке гарантоване ч.2 ст.14 Конституції України.
Позивачами до суду надані копії договорів оренди №№50, 80, 217 та 240, в яких вказано, що 01 липня 2004 року кожен з них уклав з відповідачем СТОВ ім.Мічуріна договір оренди, за яким передав СТОВ в оренду належну йому земельну ділянку (а.с.16-23).
Згідно умов вказаних договорів оренди позивачі передали відповідачеві належну їм земельну ділянку в оренду строком на 10 років (п.8 договору), а орендар взяв на себе зобов'язання самостійно господарювати на земельній ділянці, використовуючи її за цільовим призначенням, зокрема для сільськогосподарського виробництва, своєчасно сплачувати оренду плату у розмірі 1.5% від нормативно-грошової оцінки землі (пп..1,9).
Всі вказані договори оренди містять підписи від імені орендаря та орендодавця та 01, 04, 17 та 18 червня 2009 року були зареєстровані в Державному реєстрі земель з присвоєнням реєстраційних номерів.
Відповідно до ст.792 ЦК України та ст.ст.1,13 Закону України «Про оренду землі» №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року з послідуючими доповненнями та змінами, за договором оренди земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відповідно, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації та відповідно до ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Обґрунтовуючи свій позов позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначили, що оскаржувані ними договори оренди не містять всіх істотних умов, що є порушенням вимог ст.15 Закону України «Про оренду землі» що, на їхню думку, є підставою для задоволення поданого ними позову.
Обов'язок доведення цих обставин, як підстав для задоволення позову, ст.ст.10,11 та 60 ЦПК України покладають на цих позивачів.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 3, 6, 627 ЦК визначені загальні засади цивільного законодавства України. Однією з таких засад є свобода договору.
Отже, цивільні права та обов'язки можуть виникати лише з дій, що належно вчинені, і, у зв'язку цим, породжують відповідні права та обов'язки.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства, при цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1 та 3).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» №161-ХІV від 06 жовтня 1998 року, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Вивченням оскаржуваних позивачами договорів встановлено, що в них дійсно відсутні передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотні умови - передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Обґрунтовуючи відсутність у договорах зазначеної істотної умови, представники СТОВ ім.Мічуріна та відділу Держземагенства в своїх пояснення послались на відсутність такої умови у ст.15 Закону України «Про оренду землі» станом на 01 липня 2004 року.
Дійсно, ч.1 ст.15 вказаного закону зазначеною істотною умовою була доповнена Законом України №509 від 16 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», який (закон) набув чинності 14 жовтня 2008 року.
Відтак, на момент реєстрації оскаржуваних позивачами договорів оренди, тобто станом на червень місяць 2009 року, ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» вже містила таку істотну умову, обов'язковість якої виникли з часу набрання чинності законом №509 від 16 вересня 2008 року, тобто з 14 жовтня 2008 року.
У зв'язку з цим, суд вважає, що договір оренди земельної ділянки повинен відповідати вимогам закону та містити всі істотні умови, які існували на час його державної реєстрації, позаяк дійсність цього договору пов'язана саме з його державною реєстрацією. Недотримання цієї умови є перешкодою для реєстрації договору оренди.
Посилання представника відділу Держземагенства на використання підзаконного акту (постанови КМУ) при реєстрації спірних договорів, який не передбачав такої істотної умови, є безпідставним, оскільки застосуванню підлягав Закон України Про оренду землі», стаття 15 якого вже містила істотну умову договору оренди земельної ділянки - передачу земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Окрім цього, в оскаржуваних позивачами договорах оренди відсутні також і інші істотні умови, передбачені ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме:
- об»єкт оренди, зокрема не вказано кадастровий номер земельної ділянки (у всіх договорах); розмір земельної ділянки - у договорах №№240,50 та 80 від 01 липня 2004 року, в яких виправлення у зазначенні розміру ділянки ніким не застереженні;
- не визначено відповідальності за несплату орендної плати (п.14 всіх договорів);
- не визначені існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (п.26 всіх договорів);
- не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження чи знищення об»єкта оренди чи його частини (п.32 всіх договорів).
Окрім цього, всупереч вимог ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» до зазначених договорів оренди не долучено плану або схеми земельних ділянок та актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), актів приймання-передачі обєкта оренди.
Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до закону (ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі»).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 березня 2012 року у справі за заявою ТОВ «Яромир-Агро» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2011 року у справі за позовом про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10-1391/0/4-12 від 27 вересня 2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм земельного права».
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Таким чином, сукупність наведених обставин, зокрема, невідповідність оскаржуваних договорів оренди вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутність в них всіх істотних умов оренди, є підставою для визнання кожного з них недійсним, що в свою чергу є підставою для скасування їхньої державної реєстрації та повернення цих земельних ділянок позивачам.
Невідповідність оскаржуваних договорів оренди вимогам ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутність в них всіх істотних умов оренди земельної ділянки, є підставою і для відмови у задоволенні позову СТОВ ім.Мічуріна до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про внесення доповнень до договору оренди.
Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягає сплачений ними судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215,218 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їхньої державної реєстрації та повернення земельних ділянок їх власникам задовольнити.
Визнати недійсними:
- договір оренди земельної ділянки №240, укладений 01 липня 2004 року між ОСОБА_5 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна та зареєстрований у Державному реєстрі земель 04 червня 2009 року за №040952300296 та скасувати його державну реєстрацію;
- договір оренди земельної ділянки №80, укладений 01 липня 2004 року між ОСОБА_8 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна та зареєстрований у Державному реєстрі земель 18 червня 2009 року за №040952300500 та скасувати його державну реєстрацію;
- договір оренди земельної ділянки №50, укладений 01 липня 2004 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна та зареєстрований у Державному реєстрі земель 17 червня 2009 року за №040952300454 та скасувати його державну реєстрацію;
- договір оренди земельної ділянки №217, укладений 01 липня 2004 року між ОСОБА_9 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна та зареєстрований у Державному реєстрі земель 04 червня 2009 року за №040952300224 та скасувати його державну реєстрацію.
Зобов"язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна повернути:
- ОСОБА_5 - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №20/25, площею 1.58 га., яка розташована на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV №009925, виданого 25 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області;
- ОСОБА_7 - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №16/28-29, площею 3.23 га., яка розташована на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області та належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV №009558, виданого 03 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області;
- ОСОБА_1 - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №16/30, площею 1.62 га., яка розташована на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV №009559, виданого 03 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області;
- ОСОБА_9 - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №16/17, площею 1.62 га., яка розташована на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV №009547, виданого 03 березня 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області.
В задоволенні позовів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про внесення доповнень до договорів оренди земельних ділянок відмовити.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судовий збір у розмірі по 28 грн.68 коп. кожному.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_10