Справа № 274/4841/13-ц
Провадження № 2/0274/1103/13
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
07.10.2013 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1
доОСОБА_2
пророзірвання шлюбу та стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулась з позовом, у якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 27.12.2007 р. Виконавчим комітетом Бистрицької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, актовий запис № 13, стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, який народився 20.11.2008 р., у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини.
ОСОБА_2 позов в частині розірвання шлюбу визнав, а в частині стягнення аліментів - визнав частково, а саме - у розмірі 400,00 грн., зробивши усну заяву.
Судом з'ясовано, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 27.12.2007 р. Виконавчим комітетом Бистрицької сільської ради Бердичівського району Житомирської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 13 (а. с. 4), вони є батьками дитини ОСОБА_3, який народився 20.11.2008 р. (а. с. 6) та проживає з ОСОБА_1 (а. с. 8).
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Звернення ОСОБА_1 з позовом з вимогою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та визнання останнім позову свідчать про те, що подальше спільне життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та збереження їхнього шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення, такий шлюб не ґрунтувався б на їхній вільній згоді.
Частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд передбачено, що постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимоги про розірвання шлюбу, зареєстрованого з ОСОБА_2.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати свого сина ОСОБА_3 до досягнення останнім повноліття.
Частинами першою - третьою статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має регулярний, постійний дохід, оскільки працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (а. с. 14).
ОСОБА_2 пояснив, що отримує заробітну плату у розмірі 1 200,00 грн. (після сплати передбачених законодавством України платежів).
Таким чином, суд вважає, що розмір аліментів, які повинен сплачувати ОСОБА_2, має бути визначено не у твердій грошовій сумі, а у частці від його заробітку (доходу).
Визначаючи розмір цієї частки, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 обставин, які б мали значення для визначення розміру аліментів (з посиланням на докази), окрім тієї, що він працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, не повідомив.
З'ясовуючи матеріальне становище дитини ОСОБА_3, суд виходить з розміру доходу його матері ОСОБА_1, з якою він проживає, загальна сума цього доходу за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р., склала 13 601,05 грн. (а. с. 9), та враховує, що з ОСОБА_1 проживає її дочка ОСОБА_5, яка народилась 22.10.2004 р. (а. с. 8).
Інших обставин, які б мали значення для визначення розміру аліментів (з посиланням на докази), ОСОБА_1 не повідомила.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що ОСОБА_2 має сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 від свого заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що наявні законні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а саме - аліменти мають стягуватись у розмірі 1/3 від заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною четвертою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд зазначає, що визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 в частині вимоги про розірвання шлюбу, зареєстрованого з ОСОБА_2, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Між тим, часткове визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення з нього на її користь аліментів на утримання сина у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, суперечить закону з підстав, які були наведені вище, а тому не приймається судом.
Зважаючи на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимоги про розірвання шлюбу, зареєстрованого з ОСОБА_2, та частковому задоволенню в частині вимоги про стягнення аліментів - з ОСОБА_2 на її користь підлягають стягненню аліменти на утримання сина ОСОБА_3, у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09.08.2013 р. і до досягнення сином повноліття, тобто до 20.11.2026 р.
Пунктом 1 частини першої статті 367 Цивільного кодексу України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Суд, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3, вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини третьої статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 114,70 грн. та 250,00 грн. за надання правової допомоги (а. с. 1, 10).
Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 364,70 грн.
Крім того, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн. (за позовною вимогою про стягнення аліментів), оскільки ОСОБА_1 від сплати цього судового збору звільнена на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 1 - 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 - 60, 64, 79, 88, 174, 208, 209, 212 - 215, 367 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 27.12.2007 р. Виконавчим комітетом Бистрицької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, актовий запис № 13, розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, який народився 20.11.2008 р., у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09.08.2013 р. і до досягнення сином повноліття, тобто до 20.11.2026 р.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 364,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Допустити негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Роз'яснити, що:
- рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;
- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;
- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Корбут
Повне рішення складено 14.10.2013 р.