10 жовтня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.
секретар: Лисак О.А.
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виконання зобов»язання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якого та за дорученням діє ОСОБА_2 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року, -
В лютому 2013 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виконання зобов»язання.
Посилалася на те, що з 02 грудня 2005 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті чоловіка вона прийняла спадщину.
02 серпня 2006 року до неї з чоловіком звернувся їх знайомий ОСОБА_11 з проханням позичити гроші. Вони надали ОСОБА_6 позику в сумі 6000 доларів США, про що останній власноручно написав розписку.
№ 22ц-1153 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Ляху Г.О.
Категорія: 19/27 Доповідач: Височанська Н.К.
23 серпня 2008 року вони з чоловіком надали відповідачу позику в сумі 6000 євро під виплату 2,5 % в місяць, про що також написана розписка.
Однак, відповідач свої зобов»язання щодо повернення позик не виконав.
Просила стягнути з відповідача заборгованість за договорами позик на загальну суму 199523,34 грн., яка складається з суми отриманої відповідачем позики в розмірі 6 000 євро, що становить 64560 грн.; суми процентів в розмірі 2,5 % в місяць за користування позикою 6 000 євро, що за 53 місяця становить 85 542 грн.; суми отриманої позики в розмірі 6 000 доларів США, що становить 47940 грн., суми процентів в розмірі 3 % річних відповідно до ст..625 ЦК України за користування позикою 6 000 доларів США, що становить 1481 грн. 34 коп.
Також просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. та інші судові витрати.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 170 604 грн., що складається в суми боргу за договором позики від 02 серпня 2006 року в розмірі 47 940 грн.; суми боргу за договором позики від 23 серпня 2008 року в розмірі 64 560 грн. та процентів за користування позикою в євро в розмірі 58104 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Вирішено питання про сплату судових витрат.
На дане рішення суду ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, посилався на те, що позикодавець за свого життя не звертався до нього з письмовою вимогою про повернення боргу, а відповідно цей борг не ввійшов до складу спадщини і у позивачки відсутнє право вимоги.
Суд не звернув уваги, що позивачка не є одноосібною спадкоємицею померлого ОСОБА_10 і не мав право стягувати на її користь всю суму боргу. Крім цього, в матеріалах справи міститься Договір про поділ спадкового майна від 29.11.2012 року, з якого вбачається, що до спадщини не увійшла оспорювана сума боргу, а відповідно у спадкоємців не виникло право вимоги.
Необгрунтованими є висновки суду щодо наявності обов»язку по виплаті 2,5% в місяць від позики 6000 Євро, оскільки позикодавцем не було пред»явлено вимоги про повернення коштів.
Суд безпідставно вважав, що «умовна одиниця» - це долари США, оскільки жодним нормативним актом не визначено поняття «умовної одиниці».
Суд необгрунтував рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача заборгованість за договорами позики, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав, а тому повинен повернути позику.
Разом з тим, стягуючи всю суму заборгованості за договорами позики на користь лише позивачки, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дані правовідносини є спадковими та що крім позивачки є ще спадкоємці, які також мають право пред»явити вимогу до позичальника.
Так, судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 2 серпня 2006 року ОСОБА_6 взяв позику у ОСОБА_10 в сумі 6000 умовних одиниць на невизначений строк, та зобов»язався повернути кошти по першій вимозі. Про дані обставини свідчить написана відповідачем власноручно розписка (а.с.5).
28 серпня 2008 року ОСОБА_6 взяв позику у ОСОБА_10 в сумі 6000 Євро під 2,5% в місяць та зобов»язався повернути кошти по першій вимозі. Про дані обставини свідчить написана відповідачем власноручно розписка (а.с.4).
З матеріалів справи також вбачається, що позивачка ОСОБА_5 та позикодавець ОСОБА_10 на час укладення договорів позики знаходились в зареєстрованому шлюбі.
В суді апеляційної інстанції з достовірністю було встановлено, що вказані гроші позичалися у подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_5, які разом мали свій бізнес та мали спільний бюджет.
Відповідно до статей 60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом спільної сумісної власності, в тому числі і майно та гроші, одержані одним з подружжя за договором, укладеним в інтересах сім'ї.
Згідно ч.2,4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позичені гроші були коштами сімейного бюджету та належали подружжю позивачки ОСОБА_5 і ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності подружжя, тому позивачка, як дружина позикодавця, має право вимоги у відповідача боргу за договорами позики в розмірі ? суми як на майно, що належало їй у праві спільної сумісної власності подружжя.
За ч. I ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позикодавцеві розписку про позичені гроші, яка ніким не оспорюється. Така форма надана договору за бажанням сторін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлено, що відповідач свої зобов»язання за договорами позики не виконав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позикодавець ОСОБА_10 помер.
Спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняли: його дружина ОСОБА_5, його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_8, його діти ОСОБА_7 та ОСОБА_9
За змістом ст.ст. 608, 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) зобов»язання особи як кредитора або боржника, якщо такі зобов»язання нерозривно пов'язані з особою кредитора або боржника і у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою.
Разом із тим ст. 512 ЦК України доспускає заміну в зобов'язанні кредитора іншою особою внаслідок правонаступництва - спадкування.
Установивши, що у зв»язку зі смертю позикодавця належні йому за договором позики права та обов»язки перейшли до його спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, колегія суддів вважає, що на решту ? частини боргу за договорами позики мають право вимоги спадкоємці померлого ОСОБА_10
Встановлено, що з позовними вимогами до відповідача звернулася лише одна спадкоємиця ОСОБА_5 і відповідно їй повинна належати лише 1/5 частина у спадковому майні.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму боргу за договорами позики в розмірі ? частини від загальної суми боргу як за майно одного з подружжя та в розмірі 1/5 частини від загальної суми боргу як на спадкове майно, а всього 6/10 частин від всієї суми боргу.
Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на час звернення з позовом до суду 100 доларів США становило 799,30 грн., а 100 Євро - 1076,57 грн.
Отже, 6000 доларів США становить 47 958 грн., а 6000 Євро становить 64 594,63 грн.
Що стосується відсотків, встановлених в договорі позики від 23.08.2008 року, то суд першої інстанції вірно застосував строк позовної давності звернення до суду в три роки та зазначив, що вони становлять 58104 грн. (2,5% від 6000 Євро становить 150 Євро в місяць; 36 місяців х 150 Євро х 10,76 грн. = 58 104 грн.).
Загальна сума боргу за договорами позики становить:
6000 доларів х 7,99 грн. = 47 940 грн.
6000 Євро х 10,76 грн. = 64 560 грн.
2,5 % в місяць = 58 104 грн.
170 604 грн.
Частка позивачки становить 6/10 частин від всієї суми боргу за договорами позики, що становить 102 362,40 грн. (170604 грн. :10 х 6 = 102362,40 грн. або 170104 грн. : 2 = 85302 грн. - це ? частка подружжя, 85302 грн. частка померлого : 5 спадкоємців = 17064,40 грн. частка одного спадкоємця, 85302 грн.+17064,40 грн.=102362,40 грн.).
Колегія суддів вважає, що саме дану суму слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про недоведеність доказів того, що саме 6000 тис. доларів США ОСОБА_6 взяв у борг у ОСОБА_10 по розписці від 2 серпня 2006 року.
В 2006 році, тобто на час укладення договору, за звичай в Україні під умовними одиницями розумівся обіг доларів США, оскільки в основному курс національної грошової одиниці прирівнювався до долара США.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що строк виконання зобов'язання в розписках не зазначений, у зв'язку з чим право вимоги у позикодавця виникає відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, проте останній за життя не звертався з відповідною вимогою. Не звернулася з відповідною вимогою і позивачка.
Так, відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Колегія суддів вважає, що пред»явлення позову позивачкою до суду і є вимогою про повернення боргу. Як вбачається з матеріалів справи, що позов пред»явлений 4 лютого 2013 року, справа знаходилась в провадженні суду першої інстанції майже півроку, в апеляційній інстанції справа знаходиться два місяця і відповідач при бажанні міг виконати зобов»язання.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, суд першої інстанції вірно виходив з того, що сторонами не було визначено строк грошового зобов'язання, а тому не начисляються три проценти річних від простроченої суми, як того вимагає ст.625 ЦК України. В цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Не підлягають задоволенню доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які містяться в запереченнях на апеляційну скаргу, щодо стягнення на їх користь по 1/5 частині боргу, оскільки таких вимог в суді першої інстанції вони не заявляли і з позовом до суду не зверталися. В той же час, вони не позбавлені можливості, як спадкоємці позикодавця, звернутися до відповідача з вимогами про повернення суми боргу.
Відповідно до ст..88 ЦПК України колегія суддів вважає, що рішення Новоселицького районного суду підлягає також зміні і в частині стягнення судових витрат.
Оскільки позов задовольняється на суму 102362,40 грн., то відповідно 1% судового збору від цієї суми, який підлягав сплаті при подачі позову до суду, становить 1023,62 грн.
Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З журналів судових засідань вбачається, що адвокат ОСОБА_1 приймала участь у судових засіданнях 6 годин 30 хвилин. В матеріалах справи міститься квитанція про оплату позивачкою адвокату 4000 грн.(а.с.7).
Мінімальна заробітна плата в період розгляду справи становила 1147 грн.
Отже, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати за надання позивачці правової допомоги адвокатом в сумі 2982,20 грн. (1147 грн. х 6,5 годин х 40% :100 = 2982,20 грн.).
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2013 року в частині визначення розміру боргу за договорами позики та в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 102 362,40 грн., що складається з суми боргу за договором позики від 2 серпня 2006 року в розмірі 28764 грн..; суми боргу за договором позики від 23 серпня 2008 року в розмірі 38736 грн.. та процентів за користування позикою за договором від 23.08.2008 року в розмірі 34862,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 1023,62 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2982,20 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: