Справа № 764/7565/13-ц
Провадження № 2/764/3813/2013
Категорія 45
"02" жовтня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Рубан М. В.,
при секретарі - Бурчуладзе С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивач звернулася 29.07.2013 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на лікування дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 596,37 грн., додаткові витрати на фізичний та інтелектуальний розвиток вказаної дитини в розмірі 698,00 грн., та призначити стягнення додаткових витрат на вказану дитину в розмірі 400,00 грн. щомісячно до досягненням ОСОБА_3 повноліття. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вказана дитина часто хворіє, у зв'язку з чим позивач витратила грошові кошти на її лікування в розмірі 1192,74 грн., та грошових коштів в розмірі 1396,00 грн. на розвиток фізичних та інтелектуальних здібностей дитини, у зв'язку з перебуванням дитини на «Д» обліку у лікаря - невропатолога з діагнозом мінімальна-моторна дисфункція затримки мовного розвитку та наявністю діагнозу - порушена міотонія. Також вказаній дитини у майбутньому необхідно покращувати стан здоров'я шляхом проведення занять з логопедом для психічно-мовного розвитку та укріплювати м'язи шляхом проведення масажів. Враховуючи, що позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягненням нею трьох років, а відповідач не бере участь в утриманні вказаної дитини, займається підприємницькою діяльністю, отже має матеріальну можливість сплачувати додаткові витрати на дитину, позивач вважає за доцільне стягувати додаткові витрати на оздоровлення та розвиток здібностей дитини в розмірі 400,00 грн. щомісячно до досягненням ОСОБА_3 повноліття.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, пояснив, що відповідач не проживає разом із позивачем та вказаною дитиною, не допомогае позивачу утримувати дитину. Неповнолітня дитина ОСОБА_3 потребує лікування та розвитку здібностей, а відповідач в змозі надавати позивачу матеріальну допомогу.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за можливе розглянути справу по суті та постановити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (серія 1-АС № 026605). Шлюб на даний час не розірвано.
Позивач та відповідач у справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (серія 1-АС № 036115).
Вказана неповнолітня дитина проживає разом із позивачем, що підтверджується копією довідки КП «Житлосервіс № 13» від 01.03.2013 року № 668.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення додаткових витрат, які вона зазнала у зв'язку із лікуванням дитини, посилається на довідку завідуючого дитячою поліклінікою від 29.04.2013 року про стан здоров'я дитини, рецепти та призначення лікаря-невропатолога від 07.06.2013 року щодо призначення лікарем ОСОБА_4 лікувальних препаратів: кортексін, пантокальцин, хлорид натрію 0,9%, краплі Нотта, шприців для ін'єкцій внутрішньом'язово, довідку лікаря від 15.04.2013 року щодо знаходження позивача із вказаною дитиною на прийомі у лікаря ОСОБА_5, довідку лікаря-педіатра від 27.06.2013 року щодо перебування вказаної неповнолітньої дитини на стаціонарному лікуванні з 20.06.2013 року по 27.06.2013 року та фіскальні чеки від 03.05.2013 року, 07.05.2013 року, 25.05.2013 року, 29.05.2013 року, 30.05.2013 року, 31.05.2013 року та від 25.07.2013 року на придбання ліків (а.с. 20 -28).
Суд вважає, що надані позивачем документи не є належними доказами в підтвердження обставин понесення нею додаткових витрат на лікування дитини з огляду на наступне.
Так, суд не може прийняти до уваги призначення КЗ «Міська лікарня № 4» від 07.06.2013 року на придбання вказаній неповнолітній дитині лікувального препарату кортексін по 5 мг внутрішньом'язово на 10 днів та рецепти лікаря ОСОБА_4 на придбання ліків, оскільки позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні належні та беззаперечні докази (квитанції, чеки) щодо придбання вказаних лікувальних препаратів за вказаними рецептами. При цьому, позивачем і не заявлено до стягнення суму на придбання цих ліків в позові та згідно доданого нею переліку (а.с. 17-19). Також суд не приймає до уваги квитанції від 30.05.2013 року щодо придбання позивачем за даними рецептами шприців 2,0 мл в кількості 1 шт. на суму 0,40 грн., 5,0 мл в кількості 3 шт. на суму 2,25 грн., 20 мл в кількості 1 шт. на суму 1,20 грн., оскільки лікарем-невропатологом рецепт був виданий на придбання шприців для уколів 07.06.2013 року, тобто після придбання цих шприців, тому суд доходить висновку, що вказані шприці позивачем були придбані не за призначенням вказаного лікаря. Суд також не приймає до уваги квитанцію від 25.07.2013 року щодо придбання шприца 20,0 мл № 10 в кількості 1 шт. на суму 1,40 грн. за призначенням лікаря-невропатолога від 07.06.2013 року, оскільки такий шприц був придбаний позивачем лише 25.07.2013 року, тобто через 18 днів після надання рецепту лікарем на придбання шприців 2,0 мл № 10, враховуючи також курс лікування тривалістю десять днів, тому придбання позивачем такого шприцу саме на лікування дитини за рецептом від 07.06.2013 року викликає сумнівів.
Також суд не приймає до уваги довідку завідуючого дитячою поліклінікою від 29.04.2013 року про стан здоров'я дитини, довідку лікаря від 15.04.2013 року щодо знаходження позивача із вказаною дитиною на прийомі у лікаря ОСОБА_5 та довідку лікаря-педіатра від 27.06.2013 року щодо перебування вказаної неповнолітньої дитини на стаціонарному лікуванні з 20.06.2013 року по 27.06.2013 року, як на доказ здійснення позивачем додаткових витрат на лікування дитини, оскільки з даних довідок не вбачається призначення лікарями певного лікування, видання рецептів за призначенням лікарів на придбання саме вказаних позивачем ліків, а тільки зазначені відомості щодо захворювання дитини протягом певного періоду, перебування неповнолітньої дитини на стаціонарному лікуванні з 20.06.2013 року по 27.06.2013 року та знаходження позивача зі вказаною дитиною на прийомі у лікаря ОСОБА_5, отже, дані довідки не можуть бути належними та беззаперечними доказами понесення позивачем додаткових витрат на лікування дитини за наданими фіскальними чеками та квитанціями.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведені обставини, яки б зумовили стягнення додаткових витрат на лікування дитини з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення вказаних додаткових витрат в розмірі 596,37 грн. не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на фізичний та інтелектуальний розвиток дитини в розмірі 698,00 грн., суд зазначає наступне.
Позивач обґрунтовує ці вимоги тим, що вказана дитина перебуває на «Д» обліку у лікаря - невропатолога з діагнозом мінімальна-моторна дисфункція затримки мовного розвитку, позивачем з метою розвитку інтелектуальних здібностей дитини були придбані розвиваючі іграшки. Також з метою розвитку фізичних здібностей дитини, у зв'язку із поставленим діагнозом дитині - порушена міотонія, позивачем були придбані надувні жилети та велосипед з ручкою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на «Д» обліку у лікаря - невропатолога з діагнозом мінімальна-моторна дисфункція затримки мовного розвитку, що підтверджується довідкою лікаря-невропатолога ОСОБА_4 від 12.04.2013 року.
Позивачем були придбані розвиваючі іграшки на суму 565,00 грн., що підтверджується копіями товарних чеків від 30.04.2013 року, 31.05.2013 року та від 19.06.2013 року (а.с. 31,33,34,35), велосипед з ручкою на суму 775,00 грн., надувні жилети на загальну суму 56,00 грн. (а.с. 36,37,38).
Враховуючи, що позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні відомості про дійсну необхідність на придбання вказаних розвиваючих іграшок, велосипеду та надувних жилетів для дитини у зв'язку з певними її захворюваннями чи вадами в розвитку, зокрема, рекомендації лікаря на придбання таких речей, суд доходить висновку, що таки речі позивач придбала за власною ініціативою, при цьому, вона сама це підтвердила, що обумовлено звичайним розвитком дитини, тому суд не вважає такі витрати додатковими, оскільки вони зводяться до забезпечення матір'ю звичайного процесу виховання та розвитку малолітньої дитини, а не певних розумових та фізичних здібностей за рекомендаціями лікаря з огляду на приписи ст. 185 СК України.
Крім того, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, поставлено діагноз - мінімальна-моторна дисфункція затримки мовного розвитку, а розвивальні іграшки, які придбані позивачем, за своїм цільовим призначенням розвівають моторику рук, а не мову.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведені обставини, яки б зумовили призначення стягнення додаткових витрат на фізичний та розумовий розвиток дитини з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення вказаних додаткових витрат в розмірі 698,00 грн. не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення додаткових витрат забезпечення майбутнього розумового та фізичного розвитку дитини в розмірі 400,00 грн. щомісячно до досягненням ОСОБА_3 повноліття суд зазначає наступне.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що вказаній дитини у майбутньому необхідно покращувати стан здоров'я шляхом проведення занять з логопедом для психічно-мовного розвитку та укріплювати м'язи шляхом проведення масажів. При цьому, позивач посилається на призначення лікаря від 01.04.2013 на курс масажу у зв'язку із поставленим діагнозом - порушена міотонія, на прайс-лист СПА-салону «Enigma SPA», в якому визначено ціну на здійснення дитячого масажу, рекламні проспекти учбового центру «Планета» та центру розвитку «Ладушка».
Суд не може прийняти до уваги вказані документи, надані позивачем, в обґрунтування вимог про призначення додаткових витрат на дитину до настання повноліття, оскільки вони не є належними на підтвердження таких вимог.
Так, суд не приймає до уваги довідку КЗ «Міська лікарня № 4» від 01.04.2013 року (а.с. 14) щодо призначення неповнолітній дитині масажу, оскільки на вказаній довідці відсутня печатка лікаря, відомості про періодичність, кількість сеансів масажу, зокрема, про необхідність їх проведення до настання дитиною 18 років, при цьому, із діагнозу лікаря не вбачається та позивачем не надано доказів, що порушена міотонія є стійким (хронічним) захворюванням, а не наслідком певних тимчасових відхилень у фізичному розвитку малолітньої дитини.
При цьому, сама позивач пояснила, що за цим призначенням лікаря вона пройшла курс масажу в квітні-травні 2013 року, необхідність проведення масажу у вказаному СПА-салону «Enigma SPA» обґрунтована тим, що в дитячий поліклініки за місцем проживання дитини позивач не бажає робити масаж, тому що там перебуває багато хворих дітей, тому з метою недопущення захворювання дитини необхідно проводити масаж в приватному салоні.
Також суд не може прийняти до уваги прайс-лист СПА-салону «Enigma SPA», як на підтвердження вартості послуг з масажу, оскільки він не завірений належним чином (відсутні підписи директора, бухгалтера, печатка юридичної особи).
Крім того, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні відомості щодо рекомендацій (призначення) лікаря на проведення занять дитини з логопедом, психологом, що дитина відвідує учбовий центр «Планета» та центр розвитку «Ладушка», що таки заняття не можуть надаватися в умовах відвідування дитячого дошкільного закладу чи у поліклініці лікарями логопедом та психологом, при цьому, позивач пояснила, що вона не бажає забезпечувати дитині відвідування дошкільного закладу, оскільки, на її думку, дитина дуже хвора. Отже, таки заходи приймаються позивачем за власним розсудом та останньою не доведена дійсна необхідність в цих додаткових витратах на майбутнє до досягненням дитиною повноліття, враховуючи постійний розумовий та фізичний розвиток дитини.
Судом вбачається, що позивач помилково порівнює правову природу заявленої до стягнення суми 400,00 грн. додаткових витрат на дитину до досягнення нею повноліття зі стягненням аліментів на утримання дитини, оскільки ст. 185 СК України не встановлюється стягнення додаткових витрат на дитину безпосередньо до досягненням нею повноліття, тому що таки витрати зумовлюються їх фактичним понесенням, зокрема й у майбутньому, що повинно підтверджуватися належними доказами, та таки витрати викликані особливими обставинами, які можуть бути як стійкими (інвалідність дитини), так й вичерпуватися певним періодом життєдіяльності дитини (вади в розвитку малолітньої дитини, тривала, але виліковна хвороба тощо). При цьому, суд зауважує, що позивачем не доведено взагалі розмір додаткових витрат на дитину в сумі 400,00 грн.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення додаткових витрат на забезпечення майбутнього розумового та фізичного розвитку дитини в розмірі 400,00 грн. щомісячно до досягненням ОСОБА_3 повноліття є необґрунтованою та безпідставною, тому не підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України суд залишає судові витрати за позивачем, оскільки в позові відмовлено в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. .3, 6, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 224-226, 233, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського районного суду
м.Севастополя М.В. Рубан