Справа № 742/2909/13-ц Провадження № 22-ц/795/2127/2013 Головуючий у I інстанції -Кантур А.М. Доповідач - Острянський В. І.
Категорія -цивільна
10 жовтня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОстрянського В.І.,
суддів:Бечка Є.М., Хромець Н.С.,
при секретарі:Мартиновій А.В.,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23 липня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Свої вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" мотивувало тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № СNXRRX047610210 від 29.05.2008 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 8988 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.05.2009 року. Відповідач свої зобов"язання за вказаним договором належним чином не виконувала, в зв"язку з чим станом на 26.04.2013 року має заборгованість 35618 грн. 17 коп. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість по кредиту в розмірі 35618 грн. 17 коп. та судові витрати.
Оскаржуваним заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 липня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „ПриватБанк" 6086,95 грн. заборгованості за кредитом, 292,82 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6400 пені, а всього 12779,77 грн. заборгованісті по кредиту та 229,40 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" просить оскаржуване рішення змінити в частині зменшення розміру неустойки та відмови в стягненні комісії та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду незаконним, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд необгрунтовано зменшив розмір пені, прийнявши до уваги ч.3 ст.551 ЦК України та не вказавши підстави такого зменшення, оскільки відповідач з вимогами, щодо визнання кредитного договору або окремих його частин недійсними до позивача не звертався, судом не встановлено факту недійсності кредитного договору, а тому зобов"язання за кредитним договором щодо сплати відповідачем неустойки, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов кредитного договору та вимог закону; суд необгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про стягнення комісії, оскільки її сплата передбачена умовами договору, який є обов"язковим для виконання; висновку суду про зловживання позивачем своїм процесуальним правом на звернення до суду за захистом не відповідають чинному законодавству та умовам кредитного договору. І остаточно просив суд, з урахуванням стягнення забогованості за судовим наказом від 27 квітня 2009 року, стягнути з відповідачки 26 тис. 992 грн. 79 коп. заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши і дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і зміст письмових пояснень, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_5 кредитного договору № СNXRRX047610210 від 29.05.2008 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 8988 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.05.2009 року. Відповідач свої зобов"язання за вказаним договором належним чином не виконувала, в зв"язку з чим станом на 26.04.2013 року має заборгованість 35618 грн. 17 коп., з яких: заборгованість за кредитом складає 6086,95 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом складає 292,82 грн., заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 970,72 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором - 26095,39 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1672,29 грн.
За таких обставин суд прийшов до висновку про зменшення розміру неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також суд відповідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України застосував позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки та її різновидів (пені,штрафу), стягнувши пеню та штраф в розмірі 6400,00 грн.. Також суд дійшов висновку, що немає правових підстав для стягнення зазначених позивачем 970,72 грн. комісійних, тому остаточна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 12779,77 грн., а в решті позовних вимог, суд відмовив.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналізуючи норми статей 1050, 549-552 Цивільного кодексу України, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів, передбачено можливість стягнення неустойки, розмір якої встановлюється договором.
Відповідно до укладеного договору № СNXRRX047610210 від 29.05.2008 року, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с. 6-12).
Відповідно до п.п. 5.1., 5.3., Умов надання споживчого кредиту фізичним особам у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2.,3.2.3. даних умов, банк має право нарахувати пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу. При порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів, останній зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5 відсотків від суми заборгованості. Дані умови не суперечать ч.ч.1 та 2 статті 549 ЦК України.
Пунктом 5.5. вказаних Умов встановлено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до ч. 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Аналіз пункту 5.5. Умов дає підстави вважати, що застосування судом річного строку позовної давності відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України без урахування договірних правовідносин в частині стягнення пені та штрафу, є безпідставним.
Також згідно з роз"ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п.27 постанови №5 пленуму „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосоване судом лише за заявою відповідача.
В матеріалах справи відсутні дані про наявність обставин, за яких розмір нарахованої пені може бути зменшено, також відповідного клопотання не заявлялось відповідачкою, крім того, судом першої інстанції не наведено мотивів зменшення суми пені.
Помилковим є висновок суду першої інстанції про застосування до боржника подвійної відповідальності, оскільки така у вигляді пені встановлена п.5.1 Умов за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, а штраф передбачений п.5.3 Умов за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов"язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів. Отже, два різні види неустойки передбачені за різні порушення.
Суд першої інстанції безпідставно застосував ст.ст.1011-1014 ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникають з договору комісії, не з"ясувавши правову природу заборгованості. За договором позичальник має сплатити банку винагороду у строки та в розмірі згідно з Тарифами, заяви позичальника та даних Умов (п.3.2.4 Умов). Заявою позичальника передбачено, що для погашення заборгованості позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж), яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Отже винагорода та комісія є складовою частиною щомісячного платежу, передбаченого умовами договору. Отже, вимога позивача в цій частині є обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи 27.04.2009 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 9125 грн. 38 коп., який є чинним та обов"язковим до виконання (а.с.40).
В письмових поясненнях доданих до апеляційної скарги, апелянт зазначає, що заборгованість за кредитним договором станом на 26.04.2013 рік, яка підлягає остаточному стягненню з ОСОБА_5, з урахуванням суми стягнутої вищезазначеним судовим наказом, складає 26992,79 грн., з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом складає 50,92 грн., заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 364,02 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором - 24816,29 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1261,56 грн.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні. Крім того, у зв"язку з наведеним підлягає зміні і висновок місцевого суду про стягнення судових витрат.
Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 134 грн. 97 коп. у відшкодування судових витрат, які були понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 526, 624, 627, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 303, 304, 307, п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23 липня 2013 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" заборгованість в сумі 26992 (двадцять шість тисяч дев"ятсот дев"яносто дві) грн. 79 коп. по кредитному договору № СNXRRX047610210 від 29 травня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" 269 (двісті шістьдесят дев"ять) грн. 93 коп. у повернення сплаченого судового збору."
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" 134 (сто тридцять чотири) грн. 97 коп. у повернення сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: