Справа № 573/2056/13-к
Номер провадження 1-кп/573/146/13
10 жовтня 2013 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,
при секретарі: Федорченко Г. В.,
з участю прокурора: Яценка Д. І.,
обвинуваченої: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження №1-кп/573/146/13, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 26 вересня 2013 року за №12013200130000816, по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки с. Катеринівка Білопільського району Сумської області, мешканки АДРЕСА_1, освіта вища, пенсіонерки, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, не інваліда, раніше не судимої ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
Згідно з договором про виконання обов'язків члена виборчої комісії з виборів народних депутатів України від 09 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була призначена головою дільничної виборчої комісії №590005 (м. Білопілля) територіального виборчого округу №158, тобто тимчасово здійснювала функції представника влади та являлась службовою особою.
По завершенню виборчої кампанії ОСОБА_1 дізналась, що членам виборчої комісії призначається грошова винагорода в сумі 1 800 грн. Вказана винагорода повинна була розподілятися на підставі зборів дільничної виборчої комісії, за наслідками чого складався відповідний протокол зборів. ОСОБА_1, розуміючи, що останнє засідання членів дільничної виборчої комісії №590005 відбулося 28 жовтня 2012 року, та дізнавшись про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії, вирішила без засідання комісії, самостійно, одноосібним рішенням, винести вищевказану постанову, а отримані в результаті кошти розділити між всіма членами комісії.
16 листопада 2012 року близько 13 години ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні окружної виборчої комісії, розташованої за адресою: м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 33, отримала бланк постанови про виплату одноразової грошової винагороди та самостійно, власноручно, одноосібно, всупереч встановленому постановою Центральної виборчої комісії України №108 від 12 липня 2012 року «Про нарахування і виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК» порядку розподілу разової грошової винагороди членам виборчої комісії, не збираючи засідання ДВК, та не проводячи засідання, винесла постанову №5 від 16 листопада 2012 року «Про отримання одноразової грошової винагороди» на своє ім'я, а також на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_1 підписала вказану постанову від свого імені, тобто поставила в ній свій підпис. Надавши дану постанову до окружної виборчої комісії, члени комісії незаконно отримали разову грошову винагороду в розмірі 1 800 грн., але з урахуванням утримання 64 грн. 80 коп. ЄСВ та 260 грн. 28 коп. ПДФО, фактично було отримано 1 474 грн. 92 коп.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_1 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків від вказаних дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми вищевказаними умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Під час досудового розслідування 27 вересня 2013 року між заступником прокурора Білопільського району Яценком Д. І., якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваною ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
01 жовтня 2013 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт з зазначеною угодою про визнання винуватості.
Згідно даної угоди ОСОБА_1 повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язалась беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, відшкодувати збитки, спричинені державі в сумі 1 474 грн. 92 коп. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_1, у виді штрафу в сумі 510 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням ст. 69 КК України. Підставами для застосування положень ст. 69 КК України стала наявність пом'якшуючих обставин, а саме: визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків вчинення злочину вперше, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні заступник прокурора Білопільського району Яценко Д. І. та обвинувачена ОСОБА_1 просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між заступником прокурора Білопільського району Яценком Д. І. та обвинуваченою ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Частиною 1 статті 475 КПК України передбачено, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком правильно розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Завдані держав збитки в сумі 1 474 грн. 92 коп. обвинувачена відшкодувала у повному обсязі до підготовчого судового засідання.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між заступником прокурора Білопільського району Яценком Д. І. та обвинуваченою ОСОБА_1 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ: постанову «Про виплату одноразової грошової винагороди ДВК №590005 від 16 листопада 2012 року», яка зберігається у матеріалах кримінального провадження, залишити при справі.
Запобіжний захід під час досудового розслідування ОСОБА_1 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 314, 315, 373, 374, 468-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 вересня 2013 року, укладену між заступником прокурора Білопільського району молодшим радником юстиції ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання за цим законом із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави в сумі 510 (п'ятсот десять) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Речовий доказ по даному провадженню: постанову «Про виплату одноразової грошової винагороди ДВК №590005 від 16 листопада 2012 року», залишити при справі.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: