36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03 жовтня 2013 р. Справа № 917/648/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", м.Харків
до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", м.Кременчук
про стягнення грошових коштів у сумі 6 018 579,10 грн.
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, м.Кременчук
Головуючий суддя Мацко О.С., судді Гетя Н.Г., Тимощенко О.М.
Представники у судовому засіданні 12.09.2013р.
від позивача: Рябко Є.Л., Ветчинкіна Т.В.
від відповідача: Бабіч Ф.П. , Середа В.В.
від третьої особи: Пусан А.Ю., Остроушко О.Л.
Представники у судовому засіданні 01.10.2013р.:
від позивача: Рябко Є.Л., Ветчинкіна Т.В.
від відповідача: Бабіч Ф.П.
від третьої особи: Пусан А.Ю.
Представники у судовому засіданні 03.10.2013р.
від позивача: Рябко Є.Л., Ветчинкіна Т.В.
від відповідача: Бабіч Ф.П., Білявський В.В.
від третьої особи: Пусан А.Ю.
У судових засіданнях 12.09.2013р. та 01.10.2013р. оголошувалися перерви згідно ст.77 ГПК України для надання можливості учасникам процесу надати суду додаткові пояснення та реагування стосовно предмету спору.
У судовому засіданні 03.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного рішення (08.10.2013р.).
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 6018579,10 грн., з них: 2451543,56 грн. - основна заборгованість за договором №15-ЭЭ-08 купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008 року; 89734,49 грн. пені; 29911,49 грн. - 3% річних; 3447389,56 грн. - сума платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину (у редакції позовної заяви).
Згідно уточнень від 29.09.2013р. №529/1 (арк.справи 66-73, том 2) позивач просить стягнути з відповідача 1 051 543,56 грн. основного боргу,115 699,34 грн. пені, 49 258,64 грн. річних та 2 539 164,76 грн. платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії. Клопотанням від 03.10.2013р. №534 (арк.справи 114-119, том 2) позивач вдруге уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 1 051 543,56 грн. основного боргу, 17 731,24 грн. пені, 5 910,41 грн. річних, 2 539 164,76 грн. платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії. У судовому засіданні представник позивача усно пояснив, що фактично дані уточнення є зменшенням розміру позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.22 ГПК України та п.3.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про уточнення позовних вимог, тому суд, виходячи зі змісту поданих заяв та раніше поданої позовної заяви, розцінює дані уточнення як зменшення розміру позовних вимог, у зв"язку з чим позовні вимоги розглядаються у новій редакції - згідно клопотання №534 від 03.10.2013р. (п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення").
Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 1 051 543,56 грн. основного боргу за договором №15-ЭЭ-08 купівлі-продажу електричної енергії від 29.02.2008р., 17 731,24 грн. пені за період з 01.12.2012р. по 15.01.2013р., 5 910,41 грн. річних за той же період, 2 539 164,76 грн. платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
Представники позивача на задоволенні позову наполягають (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).
Представники відповідача проти позову заперечують з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву від 29.05.2013р. (арк.справи 69-70), від 19.06.2013р. (арк.справи 95-99), від 07.08.2013р. (арк.справи 208-209, том 1), відзиві на уточнення позовних вимог від 02.10.2013р. (арк.справи 120-124).
Відповідач також просить зменшити розмір штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства у даний час. Представники позивача заперечують проти зменшення штрафних санкцій.
Представник третьої особи у вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:
29 лютого 2008 року між позивачем (продавець) та Холдинговою компанією «АвтоКрАЗ» у формі ВАТ (у подальшому згідно статуту нове найменування - Публічне акціонерне товариство «АвтоКраЗ», покупець, відповідач) було укладено договір №15-ЭЭ-08 купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Договір, а.с. 16-21, том 1 справи), відповідно до якого позивач зобов'язується продавати погодинно електричну енергію, а покупець зобов'язується почасово приймати і оплачувати електричну енергію на умовах і в строки, передбачені даним Договором, додатками до нього і діючими законодавчими і нормативними актами (п.1.1 Договору). Згідно п.3.3.2. Договору покупець зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за електричну енергію у відповідності до умов договору та Додаткових угод до нього.
Порядок і терміни оплати по даному договору визначаються сторонами в Додатковій угоді про порядок і терміни оплати по Формі №2 (додаток №2), яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку невиконання покупцем п.п. 3.3.1, 4.1, 4.2 даного договору, порядку і термінів оплати, встановлених в додатковій угоді по формі №2(додаток №2), зобов'язання продавця перед покупцем зупиняються на наступний розрахунковий період, зобов'язання покупця по оплаті за куплений об'єм електроенергії при цьому не зупиняються.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання тільки в тому разі, якщо покупець не має заборгованості перед енергопередавальною компанією, що підтверджується відповідним Актом звірки, або наявна заборгованість реструктуризована покупцем і енергопередавальною компанією відповідним договором; діє до 31.12.2008р., в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань; вважається автоматично пролонгованим на наступний рік за умови ненадходження від покупця листа про розірвання договору за два місяці до дати закінчення строку дії даного договору ( розд.9 Договору).
28.11.2011 року сторони підписали додаткову угоду №12/2011 про порядок і терміни оплати (арк.справи 22, том 1), відповідно до п. 2 якої оплата за об'єм електричної енергії, що купується, узгоджений сторонами в Плані-графіку на розрахунковий період обсягу електричної енергії, здійснюється Покупцем поетапно в розрахунковому періоді в наступні строки:
до 31 числа місяця, що передує розрахунковому періоду -10% від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді об'ємі електричної енергії;
до 5 числа розрахункового періоду - 15 % від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді об'ємі електричної енергії;
до 12 числа розрахункового періоду - 20 % від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді об'ємі електричної енергії;
до 17 числа розрахункового періоду - 25 % від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді об'ємі електричної енергії;
до 25 числа розрахункового періоду - 30 % від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді об'ємі електричної енергії.
Крім того, п. 6.3 Договору встановлено, що при порушенні покупцем строків оплати, встановлених сторонами у додатковій по формі № 2 до даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, але не більше 120% від облікової ставки НБУ.
Згідно додаткової угоди № 04/12/12 від 04.12.2012р. до вказаного Договору (арк.справи 23, том 1) з 00 годин 00 хвилин 01.01.2013 року дія договору №15-ЄЄ-08 купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008 року призупинена.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії Договору позивачем у повному обсязі виконувалися зобов'язання за договором та постачалася електрична енергія, що не заперечується відповідачем.
Як зазначає позивач, відповідач, порушуючи умови Договору, не додержувався умов щодо строків та розмірів платежів, внаслідок чого станом на 30.11.2012 року сума заборгованості відповідача за спожиту електроенергію становила 3 697 674,08 грн.
У зв'язку з вищезазначеною заборгованістю відповідача, керуючись п.7 Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ №28 від 31-.07.1996 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. N928 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила), позивач звернувся до електропередавальної організації - ПАТ «Полтаваобленерго» - з проханням припинити електропостачання відповідача. У матеріалах справи наявне листування сторін та третьої особи (арк.справи 119-123, том 1), з якого вбачається, що термін відключення за проханнями відповідача неодноразово переносився. 07 грудня 2012 року об 11 годин 30 хвилин інспекторами Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» було здійснено спробу відключити електроустановки Відповідача від електропостачання. Але відповідач самостійно не припинив споживання електричної енергії, не допустив на територію підприємства інспекторів Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» та не надав їм можливості для опломбування відключених об'єктів, про що інспекторами Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» був складений Акт про недопущення до електроустановок споживача від 07.12.2012 року (а.с.-55).
Тим часом, відповідач у грудні 2012 року продовжував споживати електричну енергію, незважаючи на поточну заборгованість за попередній період, несплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, попередження про необхідність самостійно припинити споживати електричну енергію.
Відповідно до плану-графіку купівлі-продажу електроенергії від 05.11.2012р. договірний обсяг постачання на грудень 2012р. для відповідача становив: електроенергії 1 класу - 2 000 000 квт/год, 2 класу - 45 000 квт/год (арк.справи 157, том 1).
Згідно Акту приймання-передачі електроенергії від 31.12.2012р. у грудні 2012 р. відповідачу було передано електроенергії на суму 4 928 869,48 грн. (1 класу - 5 325 564 квт/год, 2 класу - 49 212 квт/год) (арк.справи 25, том 1).
Відповідно до п.7.9 Правил користування електричною енергією, споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні. Відповідно до п.7.5 Правил, при отриманні попередження про відключення від енергоспоживання відповідач зобов'язаний був самостійно або усунути підстави для відключення (сплатити борг), або здійснити поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, або самостійно обмежити протягом терміну, передбаченого Актом екологічної, аварійної та технологічної броні споживання електроенергії до рівня екологічної броні, або повністю припинити споживання електричної енергії (якщо екологічна броня для підприємства не передбачена).
Відповідно до п.2 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затв.Постановою КМУ №93 від 28.01.2004р., енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання (попередження про припинення подачі електроенергії від 03.12.2012р. №344/7562 - арк.справи 34, том 2).
Споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій.
Відповідно до Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 25.08.2010р. (копія - арк.справи 35-38, том 2 справи, оригінал оглянуто у засіданні), екологічна броня у відповідача відсутня (п.2.4 Акту); аварійна броня становить: потужність зима - 8808 кВт, добове споживання аварійної броні - зима 211 000 кВт/год; час зупинки технологічних процесів - 24 год.
Досліджуючи та оцінюючи даний акт, суд врахує, що він є невід'ємною частиною договору між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, затверджений постачальником електричної енергії та споживачем, складений у відповідності до Інструкції про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затв.наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.01.2004р.; за своєю правовою природою не є актом, що породжує, змінює та припиняє будь-які правовідносини, а є документом, що має виключно технічний характер (див. оглядовий лист Вищого господарського суду України від 30.12.2011р. №01-06/1872). Судом також прийнято до уваги пояснення третьої особи стосовно того, що додатком до договору між постачальником електроенергії та споживачем №344 від 17.10.2008р. був відповідний Акт, проте 25.08.2010р. у зв'язку зі змінами у кількості об'єктів відповідача було укладено новий Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, після цього жодних інших Актів не складалося. З урахуванням викладеного, доводи відповідача стосовно того, що ним ніякі Акти не складалися, не підписувалися, тощо (арк.справи 15, том 2) суперечать встановленим обставинам справи. Поданий позивачем разом з позовною заявою витяг з Акту від 27.05.2011р. №07/21-04-0212 (арк.справи 54, том 1) судом не приймається як належний та допустимий доказ, оскільки його походження сторони (у т.ч. і сам позивач) пояснити не змогли, оригінал суду не було надано, даний витяг ніким не затверджено, не підписано і т.д.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не оплатив, та платежу за резервування аварійної броні не здійснив, отже, самостійно був зобов'язаний обмежити енергоспоживання до рівня технологічної броні (24 години), а з 7 грудня 2012р. (12.30 год.) - повністю припинити електроспоживання.
Відповідно до п.6 Порядку, споживачі, що не виконують письмові вимоги та приписи щодо обмеження або припинення електропостачання, несуть відповідальність згідно з законодавством. Згідно ч.6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до роз'яснень, наданих листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 02.08.2007 N 4739/11/17-07, за підставами застосування, виду і методу визначення розміру, передбачені ч. 5 ст. 26 Закону N 575 санкції повністю відповідають статтям 230 та 231 ГКУ, а саме:
встановлюються в грошовому виразі; застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (перевищення договірних величин споживання); визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини.
Враховуючи фактичний та погоджений сторонами обсяг споживання електроенергії у грудні 2012р., позивач просить стягнути з відповідача суму платежу за перевищення договірної величини споживання електроенергії. При цьому при здійсненні розрахунків позивачем враховано позицію, викладену у роз'ясненнях НКРЕ України та постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. у справі №6/75 стосовно правової природи такої санкції. Таким чином, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 2 539 164,76 грн. платежу за перевищення договірної величини споживання електроенергії.
Посилання відповідача на те, що відбулося коригування договірної величини внаслідок направлення на адресу позивача дозамовлення на грудень 2012р. (лист від 12.12.2012р. №328-52/39, лист від 19.12.2012р. №52/39 ), не беруться до уваги судом з огляду на наступне:
За приписами п. 4.4 Правил користування електричною енергією споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Порядок погодження коригування визначено даними Правилами (п.4.4), які, серед іншого, зазначають, що пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії.
Додатковою угодою №08/2011-ДЗ від 09.08.2011р. до даного договору (арк.справи 159, том 1) сторони погодили порядок здійснення дозамовлення, підставою для якого визначили 100% попередню оплату дозаявленого у розрахунковому періоді об"єму електроенергії. У цьому випадку (за наявності обов"язковою 100% передоплати) договірною величиною споживання електроенергії буде сума заявленого та дозаявленого об"єму електроенергії.
З наведеного вбачається, що пропозиції споживача щодо кількості електроенергії є пріоритетними, а сукупними необхідними умовами для здійснення коригування договірної величини споживання електричної енергії є подання споживачем відповідної заяви не пізніше встановленого строку, обов'язкова 100% попередня оплата заявлених обсягів активної електричної енергії, а також відсутність заборгованості за спожиту електроенергію.
Суд, дослідивши обставини звернення відповідача із заявою про коригування договірних величин електроенергії, відсутність попередньої оплати заявлених обсягів активної електричної енергії в порушення вимог Правил та договору (що підтверджується і самим відповідачем), наявність значної заборгованості за спожиту електроенергію у попередній період, дійшов до висновку про неправомірність тверджень відповідача з цього приводу. Позиція суду підтверджується і судовою практикою (див., наприклад, постанову Вищого господарського суду України від 18.02. 2013 р., справа №5013/1137/12, від 31.07.2013р. у справі №922/490/13-г ). Стосовно листів вих.№3 від 01.01.2013р. та вих.№742 від 25.12.2012р., наданих у засіданні третьою особою, то згідно пояснень позивача дані листи (адресовані ПАТ "Полтаваобленерго") і з огляду на адресата, дати їх направлення, і на їх зміст не можуть бути розцінені як погодження в установленому порядку дозамовлення з відповідачем, натомість констатують перевищення договірних величин споживання споживачами та направлялися позивачем третій особі з метою уникнення нарахування штрафних санкцій з боку ДП "Енергоринок" (оптового постачальника електричної енергії згідно договору №3953/02 від 22.03.2007р.).
При винесенні рішення суд також виходив з наступного:
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Правилами користування електричною енергією та ст.26 Закону України "ҐІро електроенергетику " передбачено відповідальність споживача за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
Відповідно до ч.б ст.26 Закону України «Про електроенергетику» у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Матеріали справи містять докази того, що відповідачем неналежним чином виконувалися взяті на себе по договору зобов"язання в частині спожитої електроенергії; позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості, а також направляв вимогу про оплаті штрафної санкції, яка залишена відповідачем без реагування. Крім того, судом враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.11.2011р. №43/308-10 стосовно того, що вимога про відновлення порушеного права може пред'являтися як шляхом звернення з претензією, вимогою, позовом, так і безпосередньо шляхом подання позову.
Стосовно тверджень відповідача про припинення зобов'язання зі сплати основного боргу внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (заява №117/18-84 від 10.09.2013р., арк.справи 22-23, том 2 справи), вони судом не оцінюються як правомірні з урахуванням пояснень позивача, викладених в уточненнях позовних вимог №529/1 від 29.08.2013р., які зводяться до заперечень позивачем наявності у нього боргу в означеній сумі перед відповідачем. Як свідчать подані докази, дане питання на час прийняття рішення є предметом судового розгляду розгляду у господарському суді Харківської області (справа №922/3539/13). Так, як роз'яснив Вищий господарський суд України у Інформаційному листі від 12.03.2009 N 01-08/163, припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.
Судом також не приймаються як правомірні посилання відповідача на додаткову угоду №05/04/13 від 05.04.2013р., якою узгоджені нові строки розрахунків між сторонами, оскільки позивачем доведено, що відповідачем порушувалися умови даної додаткової угоди, п.4 якої передбачено, що у разі невиконання покупцем умов додаткової угоди в повному обсязі у встановлені строки, умови даної додаткової угоди втрачають силу, а зобов'язання покупця не припиняються (копія додаткової угоди - арк.справи 158, том 1).
Інші заперечення відповідача по суті спору (стосовно неукладеності договору купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2008р.) також спростовуються наявними у справі доказами та не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Судом перевірено правильність розрахунку 3% річних, здійсненого позивачем, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами здійсненого перерахунку суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 5 910,41 грн. річних за вказаний позивачем період.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 4Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Судом перевірено правильність розрахунку пені позивачем з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». За результатами розрахунку стягненню підлягає 17 731,24 грн. пені.
Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом відхилено за наступних підстав:
П.1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, що беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частина 3 ст.551 ЦК України також надає суду право зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з боржника. Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковий, виходячи з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання , наслідки порушення зобов'язання і ін., поведінки винної сторони.
Тяжкий фінансовий стан та збитковість відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах у розумінні ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України (до того ж, жодних доказів у підтвердження посилань на тяжкий фінансовий стан відповідачем до суду не подано). Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов"язання. Ч.2 ст.218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може звільняти боржника від господарсько-правової відповідальності.
З огляду на викладене, на переконливу думку суду, даний випадок не є винятковим у розумінні вищенаведених норм, у зв"язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).
Керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АвтоКраз» (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул.. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735, р/р 26003010052980 в філіалі «ПРУ «ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», МФО 331564, ІПН 058087316035, св.. №200040017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» (61057, м. Харків, вул. Сумська, 17, кв.11, код ЄДРПОУ 34633789, р/р №26006034049980 в Філії Слобожанське РУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 350697, ІПН 346337820301, св.. №100003493) 1 051543,56 грн. основного боргу, 17731,24 грн. - пені, 5910,41 грн. - 3% річних, 2 539 164,76 грн. суми платежу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та 68 820,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.10.2013р.
Головуючий суддя О.С.Мацко
Суддя О.М.Тимощенко
Суддя Н.Г.Гетя