07 жовтня 2013 року Справа № 2/248
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана"
на рішення від та на постанову відгосподарського суду Львівської області 17.06.2013 Львівського апеляційного господарського суду 12.08.2013
у справі господарського суду№ 2/248 Львівської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Світлана"
до1. Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Передзвін"
провизнання недійсним договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі та зобов'язання до вчинення дій
за участю представників сторін:
від позивача - Хом'як О.Г.
від відповідача 1 - не з'явились
від відповідача 2 - не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлана" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Передзвін" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 07.06.2007 та акту приймання-передачі, а також про зобов'язання відповідача 2 повернути у розпорядження позивача вивезені ним надвірні дерев'яні прибудови малої архітектурної форми як невід'ємну частину об'єкту договору купівлі-продажу, відновити попередній стан пошкодженого майна, а саме: металевої огорожі по периметру земельної ділянки, на якій розміщена мала архітектурна форма, зобов'язати відповідача 2 утриматись від вчинення будь-яких дій щодо подальшого проведення будівельних робіт на території об'єкта купівлі-продажу за адресою: АДРЕСА_1.
У процесі провадження у справі позивач подав заяву, у якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Передзвін" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 і акт приймання-передачі до договору; зобов'язати відповідача 2 відновити попередній стан спірного майна шляхом повернення на місце розташування за адресою: АДРЕСА_1 залишків кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", металевої огорожі по периметру займаної земельної ділянки та дерев'яних прибудов як невід'ємної частини об'єкту купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2013 у справі № 2/248 (Мороз Н.В.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 у справі № 2/248 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлана", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 316 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2012 у даній справі і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.06.2007.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 належала мала архітектурна форма площею 11 кв.м. із літнім майданчиком площею 44 кв.м. (яка використовувалась під міні-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1"), розташована за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому за вказаною адресою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 була надана в оренду земельна ділянка загальною площею 28 кв.м. для обслуговування кіоску, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 21.06.2001. Договором оренди землі від 20.11.2007 вказана земельна ділянка була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" для здійснення прибудови до існуючої адміністративно-офісної споруди зі строком оренди до 25.10.2017.
29.05.2006 між позивачем (покупець) та відповідачем 1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця споруду малої архітектурної форми - кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" разом з надвірними дерев'яними прибудовами та огорожею, а покупець - прийняти та оплатити його. Продавець зобов'язався передати покупцеві об'єкт купівлі-продажу протягом 3-х календарних днів з моменту підписання цього договору відповідно до акту приймання-передачі, а також оригінали та копії документів, які посвідчують його попередню експлуатацію.
Однак зазначена умова договору виконана ними не була, майно фактично позивачу не передавалось.
Пунктами 1.4., 3.2. договору передбачено, що загальна вартість об'єкта продажу була визначена в сумі 50 000 грн. без ПДВ. Оплата вартості об'єкта здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів у наступному порядку: протягом травня 2006 року - 10 000 грн.; протягом червня 2006 року - 40 000 грн. У встановлений договором строк позивачем було перераховано 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1055 від 29.05.2006. Решта сум у розмірі 30 000 грн. були сплачені із прострочкою, що підтверджується платіжними дорученнями № 01347 від 05.07.2006 на суму 2 000 грн.; № 01363 від 07.07.2006 на суму 2 000 грн.; № 01392 від 12.07.2006 на суму 4 000 грн.; № 01754 від 22.08.2006 на суму 3 000 грн.; № 01797 від 28.08.2006 на суму 2 000 грн.; № 01816 від 29.08.2006 на суму 2 000 грн.; № 01853 від 04.09.2006 на суму 2 000 грн.; № 01883 від 06.09.2006 на суму 2 000 грн.; № 01888 від 07.09.2006 на суму 2 000 грн.; № 01895 від 08.09.2006 на суму 2 000 грн.; № 01925 від 12.09.2006 на суму 2 000 грн.; № 01948 від 12.09.2006 на суму 2 000 грн.; № 02057 від 29.09.2006 на суму 3 000 грн.
07.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Передзвін" (покупець) та відповідачем 1 (продавець) був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу спірного майна на подібних умовах, за умовами якого право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить від продавця до покупця з моменту виконання сторонами всіх умов договору та посвідчується актом приймання-передачі об'єкта, підписаним уповноваженими представниками сторін. Акт приймання-передачі споруди малої архітектурної форми відповідно до умов договору б/н від 07.06.2006 був підписаний відповідачами 07.06.2007.
Посилаючись на непередання позивачу об'єкту купівлі-продажу за умовами договору від 29.05.2006, фальсифікацію додаткової угоди від 07.06.2007 до вказаного договору та на незаконне відчуження проданого позивачу майна відповідачу 2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлана" звернулось до суду з позовними вимогами про визнання договору від 07.06.2007 і акту приймання передачі до нього недійсними та про зобов'язання відповідача 2 відновити попередній стан спірного майна.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову мотивовані посиланням на ст.ст. 15, 203, 215, 229, 230, 387, 391 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили із невиконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 29.05.2006 та ненаданням позивачем доказів належності йому спірного майна на праві власності. Також суди зазначили про недоведеність позивачем фальсифікації додаткової угоди від 07.06.2007 до договору від 29.05.2006.
Проте суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6).
Тобто, суди повинні навести зміст усіх тверджень сторін та викласти обставини, з огляду на які ці твердження не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, в обґрунтування позовних та апеляційних вимог позивач вказував на те, що він не підписував додаткової угоди від 07.06.2007 до договору купівлі-продажу від 29.05.2006.
Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаній додатковій угоді та не з'ясував питання щодо її дійсності.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Однак, у порушення приписів ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини також залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.
Також відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався, зокрема, на те, що між ним та відповідачем 1 виник спір щодо невиконання умов договору купівлі-продажу від 29.05.2006, який розглядається в межах справи № 21/204 (26/293). На підтвердження вказаних доводів позивач надав апеляційному суду постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2008 у справі № 26/293 та ухвалу господарського суду Львівської області від 24.11.2011 у справі № 21/204 (26/293). Приєднавши зазначені документи до справи, суд апеляційної інстанції фактично не надав оцінки зазначеним твердженням заявника та не навів обґрунтування щодо неприйняття чи відхилення додатково поданих доказів.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції не з'ясували, чи підлягає розгляду в господарському суді вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі, який сам по собі цивільні права не порушує, а лише засвідчує факт передачі майна однією стороною і його прийняття іншою, та може бути використаний в якості доказу у справі.
Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки в порушення вимог ст.ст. 32- 34, 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, усім доводам сторін надати належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 у справі № 2/248 скасувати та справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Саранюк В.І.
Судді Кролевець О.А.
Попікова О.В.