ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13189/13 24.09.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу 2 908,16 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Бугаєнко Ю.М. - по дов.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 2 908,16 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідач позовні вимоги не визнав, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 01.08.2013. В судовому засіданні 01.08.2013р. оголошувалася перерва для надання можливості Позивачу ознайомитися з Відзивом на позовну заяву, до 17.09.2013р.
Позивач в судове засідання 17.09.2013р. не з'явився, через відділ діловодства суду подав Акт виконаних робіт по проведеному ремонту транспортного засобу «Шкода», д/н АА 5531 КН, з яким було необхідно ознайомитися Відповідачу, розгляд справи було відкладено на 24.09.2013р. Запропоновано Позивачу надати письмові заперечення на відзив на позовну заяву.
24.09.2013р. представник Позивача у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 17.09.2013 р. не подав.
24.09.2013р. в судовому засіданні відповідачем подані додаткові пояснення по справі від 23.09.2013р. за №4269/13.
За клопотанням Позивача від 01.08.2013р., з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.04.2011 р. в м. Києві, по пл. Вокзальній відбулася ДТП за участю транспортних засобів «Шкода», д/н АА 5531 КН, яким керувала Хамбір Ірина Анатоліївна, та «Шкода», д/н АА 5079 НС, яким керував Костюк Ірина Миколаївна, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0662892.
У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у ЗАТ «СК «АХА Україна» (з 18.01.2010 р. назву змінено на АТ «СК «АХА Україна», з 01.04.2011 р. діяльність АТ «СК «АХА Україна» було припинено шляхом приєднання до АТ «СК «АХА Страхування», яка є правонаступником АТ «СК «АХА Україна»), згідно з умовами договору страхування № ВП2240002/05/11 від 06.12.2010 р., транспортний засіб «Шкода», д/н АА 5531 КН, який належить Хамбір 1.А. на праві приватної власності.
Згідно з умовами Договору, на підставі Страхового акту № 2011/U/OMOD02259/UIА4533 від 12.05.2011 р. та зібраних документів було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 2 908,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11530 від 16.05.2011 р.
Таким чином Позивач виконав свої зобов'язання перед Страхувальником згідно умов Договору.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва, вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу «Шкода», д/н АА 5079 НС, Костюк І.М.
На підставі зазначеного до Позивача перейшло право регресної вимоги до Костюк І.М. але оскільки цивільна правова відповідальність останнього була застрахована, то Відповідач, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати Костюк І.М. страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки.
Суду доведено, що Відповідачу було направлено регресну вимогу № 4266/2 від 12.10.2012р. з проханням виплатити страхове відшкодування на користь позивача, проте страхове відшкодування на користь позивача відповідачем не сплачено.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV із змінами і доповненнями.
Відповідно до ст. 22.1. Закону України N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У своїй позовній заяві, з метою обґрунтування вартості матеріального збитку, позивач посилається на Ремонт - Калькуляцію з якої не вбачається дати її складання та номера.
Суд вважає що зазначена калькуляція не може бути визнана судом належним доказом в підтвердження матеріального збитку, з огляду на наступне. Вартість матеріального збитку визначається відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4 Методики).
Крім того, навіть спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула Закону України про ОСЦПВВНТЗ) встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Надана позивачем Калькуляція з якої не вбачається дата її складання та номер, не є встановленням вартості матеріального збитку, оскільки цей документ є лише розрахунком вартості відновлювального ремонту за розцінками нормо-годин окремо-взятого суб'єкту господарювання, а саме ТОВ «Автоцентр Київ» та без врахування коефіцієнту фізичного зносу.
Закон України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Позивачем не надано підтвердження того, що особа яка склала калькуляцію є оцінювачем, оскільки в матеріалах справи відсутнє таке кваліфікаційне свідоцтво.
Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Відповідно до п. 7 вищезазначеного Закону проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Отже, належним доказом, який підтверджує вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу є саме звіт або висновок експерта (експертного дослідження).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 33/694 від 21.10.2010 р.
Наданий Позивачем Акт виконаних робіт №ТО11-13264 від 06.06.2011р. також немає підстав визнати таким, що має юридичну силу доказу, оскільки акт не містить підписів уповноважених осіб. Зазначений акт містить тільки печатку відділу обслуговування клієнтів ТОВ «Автоцентр Київ» та підпис неустановленої особи.
З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що калькуляція та Акт виконаних робіт №ТО11-13264 від 06.06.2011р., на які посилається позивач як на обґрунтування вартості матеріально збитку не є належними доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані наданим відзивом відповідача, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 10.10.2013р.