02 жовтня 2013 року Справа № 5006/10/25/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Алєєвої І.В.,
Картере В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного виробничого підприємства "Альянс"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р.
у справі№ 5006/10/25/2012 господарського суду Донецької області
за позовомДонецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: Державної економічної інспекції у Донецькій області; Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська
доМалого приватного виробничого підприємства "Альянс"
про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, в розмірі 289 296,00 грн.
За участю представників:
позивача-1:Не з'явилися;
позивача-2:Не з'явилися;
позивача-3:Дудко Я.Є.
відповідача:Не з'явилися;
прокуратури:Корнішко В.М.;
12.09.2012 р. Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Донецькій області, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська з позовом до Малого приватного виробничого підприємства "Альянс" про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 289 296,00 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2013 р. (суддя К.С. Харакоз) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. (судді: І.В. Москальова, В.В. Манжур, А.М. М'ясищев) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Мале приватне виробниче підприємство "Альянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2011 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом (орендодавець) та Малим приватним виробничим підприємством "Альянс" (орендар) було укладено договір оренди № 341 нерухомого військового майна, розташованого в Донецькому гарнізоні за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 1, військове містечко № 20, ГП № 55.
Відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме - нежитлові приміщення площею 756,9 кв.м. у будівлі гаражу за генпланом № 55, що знаходиться на балансі КЕВ м. Луганська. Договір укладено строком до трьох років, що діє з 29 серпня 2011 року по 29 серпня 2014 року включно.
Пунктом 6.1 договору передбачено право орендаря використовувати орендоване майно відповідно до умов цього договору.
29.08.2011 р. будівлю за інв. № 55, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 1, було передано відповідачу МПВП "Альянс" за актом приймання-передачі.
Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів Донецького регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області у присутності заступника військового прокурора Донецького гарнізону, проведено перевірку дотримання відповідачем МПВП "Альянс" природоохоронного законодавства, результати якої оформлено актом № 11/43 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.03.2012 р. та актом обстеження земельної ділянки від 20.03.2012 р., в яких встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться вздовж вул. Купріна та прилягає до паркану військової частини № 3037 внутрішніх військ ВМС України, площею 105 кв.м., засмічена будівельними та побутовими відходами (бита цегла, залишки бетону, картон, ємності з-під мастил) має довжину 14 метрів, ширину 7,5 метрів, заввишки 1,2 м.
Відділом екологічного контролю природних ресурсів Донецького регіону Державної екологічної інспекції у Донецькій області на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 р. за № 422/13689, розраховано розмір збитків від засмічення земельної ділянки відходами МПВП "Альянс" в сумі 289 296,00 гривень.
Прокурор звернувся з позовом про стягнення грошових коштів за заподіяну шкоду навколишньому природному середовищу
Відмовляючи в задоволені позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки прокурором заявлені позовні вимоги про стягнення грошових коштів за заподіяну шкоду навколишньому природному середовищу на користь Державної екологічної інспекції в Донецькій області, яка не є належним позивачем у справі щодо стягнення коштів до місцевого бюджету.
Скасовуючи рішення місцевого господарського, апеляційний господарський суд виходив з того, що умови, порядок стягнення та зарахування коштів з порушників природоохоронного законодавства визначений Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", Бюджетним кодексом України та Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".
Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.
Статтею 202 Закону УРСР від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р.о. № 454/2011, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, яка входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, зокрема в областях (п.7 вказаного Положення).
Згідно підпункту 18 пункту 6 вказаного Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем та відповідачем у судах.
Статтею 17-1 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. № 962-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі охорони земель, належить, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону земель.
За умовами статті 21 та статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є, зокрема, державні органи , що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного інтересу.
З огляду на вищенаведені приписи законів, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що Державна екологічна інспекція в Донецькій області є належним позивачем у справі щодо стягнення шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону земель.
Згідно статті 56 Закону України від 19.06.2003 р. № 962-IV "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.
За умовами статті 35 Закону України "Про охорону земель" землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:
- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;
- своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;
- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;
- забезпечувати захист земель від забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;
- уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Згідно ст.ст.17, 21, 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів на території міст на інших населених пунктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Відповідно до статті 58 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вимоги екологічної безпеки повною мірою поширені на військові та оборонні об'єкти. Державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів на території України здійснюється відповідно до цього Закону та іншого законодавства України .
Матеріали справи свідчать та судом апеляційної інстанції встановлено, що факт засмічення земельної ділянки встановлений позивачем-1, про що зазначено в акті перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 11/43 від 20.03.2012 р., акті обстеження засміченої земельної ділянки №11/43-1 від 20.03.2012 р., в яких визначено, що "земельна ділянка, яка знаходиться вздовж вул. Купріна та прилягає до паркану військової частини № 3037 внутрішніх військ ВМС України, засмічена будівельними та побутовими відходами (бита цегла, залишки бетону, картон, ємності з-під мастил) шляхом їх відсипання на поверхневий умовно-родючий шар ґрунту, що призвело до засмічення земельної ділянки загальною площею, - 0,0105Га".
Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель та навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Умови, порядок стягнення та зарахування коштів з порушників природоохоронного законодавства визначений Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", Бюджетним кодексом України та Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", оскільки прокурор звернувся з позовом 12.09.2012 р.
Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 2 статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно пункту 2.2, п.2.10 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету", затвердженого наказом, Мінфіну України від 29.01.2013 р. .рр№ 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 р. за N 291/22823, та є чинним на дату прийняття судового рішення у цій справі, органи Казначейства здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.
Враховуючи наведені положення законодавства, апеляційний господарський суд вірно зазначив, що завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до спеціального фонду місцевого бюджету Донецької міської ради, за реквізитами, які були надані у письмовій заяві позивача-1 у суді першої інстанції та були визначені прокурором у реквізитах позивача у позові враховуючи, що фактичний розподіл за платежами спеціального фонду відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перерахування розподілених коштів за належністю під час надходження таких коштів здійснюють органи казначейства.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Донецькій області та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська про стягнення з Малого приватного виробничого підприємства "Альянс" шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 289296,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Малого приватного виробничого підприємства "Альянс" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. у справі № 5006/10/25/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: І.В. Алєєва
В.І. Картере