05 серпня 2013 року Справа № 37/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Добролюбової Т.В., Заріцької А.О., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,
розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "ФУД АРТ"
про перегляд Верховним Судом України
постанови у справі Вищого господарського суду України від 25.02.2013 №37/245
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД АРТ"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Тенісний клуб "Калинова балка"
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 100 313,66 грн. та процентів за користування чужими коштами у розмірі 19 373, 68 грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012 у справі №37/245 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД АРТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тенісний клуб "Калинова балка" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 100 313,66 грн. та процентів за користування чужими коштами у розмірі 19 373,68 грн. задоволено в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2012 рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012 у справі № 37/245 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2012 залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД АРТ" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2013, у якій заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 25.02.2013, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2012 та передати справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі №5015/3806/12, від 30.08.2012 у справі №15/5005/2635/2012, від 28.10.2009 у справі №11/567 та від 17.12.2009 у справі №7/266 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2013 у справі №37/245, про перегляд якої подано заяву, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування чужими коштами з огляду на наявність правової основи для здійснення спірних платежів, а саме: договору оренди від 09.11.2007 №2, актів приймання-передачі комунальних послуг, які підписані без жодних застережень з боку позивача. При цьому, даного висновку суд касаційної інстанції дійшов з урахуванням підписання сторонами актів приймання - передачі за споживання електричної енергії за період з грудня 2007 року по липень 2010 року, зміст яких визначає обсяг відповідних грошових зобов'язань з компенсаційних платежів та які (акти) є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на забезпечення виконання положень договору оренди від 09.11.2007 №2, що вказує на наявність належних підстав для сплати позивачем відповідних коштів і їх набуття відповідачем.
У постанові від 10.04.2013 у справі №5015/3806/12, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення безпідставно отриманих коштів з огляду на відсутність у позивача обов'язку оплачувати завищену вартість поставленого відповідачем металопрокату, оскільки встановлено факт порушення з боку відповідача тендерної документації, умов договору та завишення вартості поставленої продукції, що призвело до матеріальних втрат позивача.
У постанові від 30.08.2012 у справі №15/5005/2635/2012, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення залишку сплаченого авансового платежу. Суд касаційної інстанції зазначив, що установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення першого етапу робіт у строки, встановлені календарним графіком виконання робіт, надіслання листа - вимоги від 02.02.2012 № 52-16/4 про повернення сплачених коштів, який можна вважати відмовою позивача від договору у розумінні статті 849 ЦК України, місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, давши належну правову оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу різниці між сумою перерахованих коштів позивачем та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт, оскільки внаслідок правомірної односторонньої відмови замовника від договору підряду зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження підрядником коштів, сплачені за роботи, які фактично не були виконані, відпали.
У постанові від 28.10.2009 у справі №11/567, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту підставного збереження отриманих від позивача грошових коштів, зважаючи на те, що договір, на виконання якого вони перераховувались позивачем, є неукладеним.
У постанові від 17.12.2009 у справі №7/266, на яку посилається заявник, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення безпідставно набутих коштів (у частині, що стосується доводів заявника) з огляду на встановлення факту отримання позивачем послуг на меншу суму ніж він сплатив відповідачу, у зв'язку з чим позивачем було зайво сплачено відповідачу грошові кошти.
З огляду на викладене, заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11114- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ФУД АРТ" у допуску справи №37/245 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяО. Кот
Судді Т.Добролюбова
А. Заріцька
І.Плюшко
С.Шевчук