Справа № 570/4372/13-к
номер провадження 1-кп/570/199/2013
09 жовтня 2013 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю прокурора Білери І.В.,
обвинуваченої ОСОБА_1,
її законного представника ОСОБА_2,
її захисників адвокатів ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
його законного представника ОСОБА_5,
представників КМСН Рафальського Г.В.,
ССД Войтович В.В.,
при секретарі судового засідання Бардабушу В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.Дубенська 25 б ) кримінальне провадження №12013190180000157 про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Дубно Рівненської області, проживаючої АДРЕСА_1 (Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат 1-3 ступеня), громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, на день скоєння злочину учениці 9-го класу Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-3 ступеня, неодружену, відбуваючу покарання у Мелітопольській виховній колонії УДПСУ у Запорізькій області, раніше неодноразово судиму:
15 квітня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.1 ст.185 КК України до одного року позбавлення волі з іспитовим строком на один рік;
14 березня 2012 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі із застосуванням ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання визначене з врахуванням вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2011 року у вигляді позбавлення волі строком на три роки. Зараховане перебування під вартою з 16 жовтня по 23 грудня 2011 року, по даній справі взята під варту 25 січня 2012 року. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2012 року звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на один рік;
04 лютого 2013 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі з поміщенням до виховної колонії,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
25 січня 2013 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в житловій кімнті № 201 першого спального корпусу Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-3 ступеня, що АДРЕСА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою неповнолітнього ОСОБА_4, що виразилося у недобросовісному використанні довірчих стосунків, які виникли внаслідок особистого знайомства, увела в оману потерпілого та заволоділа його мобільним телефоном марки «Нокія» моделі « 1202» вартістю 95 грн. 88 коп. з карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 грн. 00 коп, пообіціявши цього ж дня повернути, однак не виконала своїх обіцянок. Отриманий в результаті шахрайських дій телефон ОСОБА_1 незаконно обернула на свою користь та використовувала для власних потреб, чим завдала потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 120 грн. 88 коп.
Обвинувачена свою вину у скоєному визнала повністю і підтвердила встановлені судом обставини. Пояснила, що була в шоці після повідомлення адвоката по попередній справі про можливе її засудження до реального позбавлення волі, тому її подальші дії у вигляді заволодіння телефоном для зв»язку з рідними та втечі з інтернату були викликані лише бажанням побачитися з рідними перед направленням в тюрму.
По суті справи показала, що 25 січня 2013 року близько 19 години в інтернаті спілкувалася з потерпілим і звернула увагу та його телефон. Тоді в неї виник намір виманити його для себе. Обманюючи ОСОБА_4, якій їй довіряв, бо вони з одного району, тобто земляки, попросила у його телефон немовби зателефонувати. На його рахунку грошей не було, тому вона телефонувала зі свого, використовуючи батарею з телефону потерпілого. Ні в той день, ні наступного, телефон не повернула, оскільки взагалі наміру повертати його не мала, а думала здати в скупку і отримати кошти. Наступного дня ввечері втекла з інтернату і три дні до затримання працівниками міліції гуляла по місту. Коли її привезли в інтернат, повернула телефон потерпілому. Такі ж показання дала під час її допиту в якості підозрюваної.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої у скоєному повністю доведена.
Показання обвинуваченої як під час досудового слідства, такі і в суді послідовні, достовірні, не суперечать іншим доказам по справі.
Так, потерпілий ОСОБА_4 по суті справи показав, що з обвинуваченою підтримує дружні стосунки і 25 січня 2013 року спілкувався з нею в її кімнаті з приводу її втечі з інтернату. Під час розмови Катя попросила у нього телефон, щоб зателефонувати до знайомих. Він дав їй свій телефон і попросив його їй занести, коли та закінчить розмову. Але ні в той, ні наступного дня обвинувачена телефон не повернула, не дивлячись на неодноразові його прохання. 26 січня 2013 року йому стало відомо, що обвинувачена знову втекла з інтернату, прихопивши його телефон.
На даний час жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, просить не позбавляти її волі.
Викрадений телефон був оглянутий ( а.с.9 - 11 ), оцінений відповідно до висновку експерта ( а.с.16-19 ), також був оцінений стартовий пакет ( а.с.20 ), вилучений телефон переданий на відповідальне зберігання власнику ( а.с.22 ).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 повторно, шляхом зловживання довірою умисно заволоділа чужим майном, тому її дії суд кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України.
При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченій суд враховує, що злочин, в якому вона обвинувачується згідно ст.12 КК України є середньої тяжкості, вона позитивно характеризується за місцем навчання, збитки повністю відшкодовані і потерпілий не має до неї жодних претензій. До обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченої, суд відносить її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, скоєння злочину неповнолітньою. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд не вбачає.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.103 КК України суд враховує умови її життя та виховання, те, що до позбавлення її батьків батьківських прав виховувался у неблагополучній багатодітній сім»ї, батько з сім»єю не проживав, ні матеріально, ні морально сім»ю не підтримував, мати страждала алкоголізмом і вихованням та утриманням дітей не займалася, ОСОБА_1 тривалий час перебувала в інтернаті, з якого періодично скоювала втечі. Умови життя підсудної вплинули на її виховання та недостатню критичність в оцінці своєї поведінки, на даний час засуджена і відбуває покарання у виховній колонії в умовах постійного контролю за її поведінкою, тому вважає за можливе обрати їй покарання у вигляді штрафу ближче до нижньої межі санкції ч.2 ст.190 КК України. Всі учасники судового розгляду, крім прокурора, наполягають на непозбавленні обвинуваченої волі, просять дати їй покарання у виді штрафу. Вважають, що мізерна вартість викраденого предмета та дії обвинуваченої в подальшому не заслуговують такого суворого покарання, як попросив прокурор. Сама обвинувачена, яка має власні кошти, і яка через декілька місяців стане повнолітньою, зобов»язується сплатити штраф. Суд вважає, що дане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків та злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
За таких умов вироки від 14 березня 2012 року Дубенського міськрайонного суду Рівненської області про її засудження за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на один рік; та від 04 лютого 2013 року Дубенського міськрайонного суду Рівненської області про її засудження за ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі з поміщенням до виховної колонії та даний вирок виконувати окремо.
Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати по справі відсутні.
Суд вирішує питання про речові докази на підставі ст.100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп..
Вироки Дубенського міськрайонного суду Рівненської області по кримінальних справах про обвинувачення ОСОБА_1 від 14 березня 2012 року та 04 лютого 2013 року та даний вирок виконувати самостійно.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу не обирати.
Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Нокія-1202», який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4, залишити йому.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Кушнір Н.В.