Справа № 570/2758/13-к
номер провадження 1-кп/570/134/2013
03 вересня 2013 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю прокурора Калюжного Р.А.,
обвинувачених ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
розглянувши у у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013190180000358 про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполь Донецької області, прозиваючого по АДРЕСА_1, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Нова Українка Рівненського району Рівненської області, проживаючої по АДРЕСА_2, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, одруженої, має неповнолітнього сина 2009 р.н., який зі слів обвинуваченої проживає та перебуває на утриманні свекрухи, раніше судиму
26 жовтня 2012 року Рівненським районним судом Рівненської області за ч.1 ст.185 КК України до 200 годин громадських робіт,
25 квітня 2013 року Рівненським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.389 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
02 березня 2013 року близько 19 години з території господарства, що по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих спонукань, з метою власного матеріального збагачення, відкрито в присутності очевидців викрали чотири листи металевої бляхи (металобрухту) в кількості 42 кг за ціною 2 грн. 00 коп. за кг загальною вартістю 84 грн. 00 коп., які належали ОСОБА_3
Обвинувачені в судовому засіданні свою вину у скоєному визнали повністю та підтвердили встановлені судом обставини.
По суті справи показали, що зустрілися поблизу магазину в центрі с.Нова Українка та йшли до будинку, де проживає ОСОБА_2 По дорозі ОСОБА_1 звернув увагу ОСОБА_2, що на неогородженій земельній ділянці, де лежать будівельні матеріали, знаходиться металева бляха. Він запропонував її вкрасти та здати на металобрухт. Зайшовши на територію двору, взяли чотири листи бляхи, якими були накриті дошки і пішли на вулицю. Сусідка даного господарства ОСОБА_4, побачивши це, почала на них кричати і вимагати покинути метал, погрожуючи викликати працівників міліції. З викраденим вони втекли і продали його ОСОБА_5 за 20 грн., які витратили на спиртне.
У скоєному щиро розкаюються, просять суворо не карати, на даний час викрадене повернуте.
У зв"язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ними не заперечуються і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, сторонам кримінального провадження роз"яснено, що при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи вони будуть позбавлені можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, вони настояли на істинності позиції у визнанні вини і викладених обставин справи.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще й повторно, за попередньою змовою між собою умисно відкрито викрали чуже майно ОСОБА_3, тому їх дії суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України.
При визначенні міри покарання обвинуваченим суд враховує, що злочин, в якому вони обвинувачуються, згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинувачених, які за місцем проживання характеризуються посередньо, ОСОБА_2 має неповнолітню дитину, але її вихованням та утриманням не займається, ОСОБА_1 раніше несудимий, а ОСОБА_2 - двічі засуджена за умисні злочини, один з яких є корисливим, думку потерпілого, який не має до них претензій.
Обставин, що обтяжують та пом"якшують покарання обвинувачених, суд не вбачає.
Обвинувачена засуджена 25 квітня 2013 року Рівненським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.389 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп., але відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів та вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Разом з тим, 26 жовтня 2012 року Рівненським районним судом Рівненської області вона засуджена за ч.1 ст.185 КК України до 200 годин громадських робіт, даний злочин скоєно після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, не відбувши 88 год. громадських робіт, тому остаточне покарання призначається за вимогами ст.ст.71, 72 КК України.
Вищевказане свідчить про відсутність у обвинувачених стійкої установки на антигромадське життя, тому суд вважає, що їх виправлення та перевиховання можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за їх поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи, тому вважає за можливе звільнити їх від покарання з випробовуванням, поклавши на них певні обов"язки, бо таке покарання буде достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ним нових злочинів.
Судові витрати, речові докази по справі відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст.368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.
Зобов"язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Згідно ст.71 КК України з врахуванням ст.72 КК україни частково приєднати покарання, невідбуте нею за попереднім вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2012 року у вигляді позбавлення волі строком на 10 днів і визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки десять днів.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов"язки.
Зобов"язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року про засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.389 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. виконується самостійно.
Запобіжний захід щодо обвинувачених до вступу вироку в законну силу не обирати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рівненський районний суд Рівненської області. Він не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Кушнір Н.В.