Справа № 344/9029/13-ц
Провадження № 2/344/4195/13
08 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
за участю представника третьої особи ОСОБА_2, прокурора Герасимик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_5 звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві, вподальшому просив справу розглядати у його відсутності.
Відповідач позовні вимоги визнала, вподальшому в судові засідання не зявлялася.
Представник органу опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради надав висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Прокурор, що вступив в розгляд даної справи в інтересах дітини, позовні вимоги підтримав, вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.7).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що посвідчується копією Свідоцтва про смерть (а.с.8). Після смерті батька позивач залишилися під опікою дядька (брат батька) ОСОБА_7 , який забрав неповнолітнього в Дніпропетровську область по місцю проживання, що підтверджується сторонами.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що як до смерті, так і після смерті батька, мати не цікавилася сином, відповідач не проявляла жодної цікавості щодо нього, його розвитку, стану здоров'я, не приймала участь у вихованні, вживала спиртні напої. В подальшому повністю ухилилася від виконання своїх обов'язків як мати.
Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Вирішуючи спір, суд враховує зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і з'ясовує які безсумнівні докази свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, чи вживалися до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутових умов життя та матеріального становища відповідача.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Орган опіки та піклування виконкому Івано-Франківської міської ради надав висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53-55), в якому зазначив, що мати ОСОБА_4 посвідчила нотаріально заяву щодо визнання позовних вимог 01.08.2013 року.
Сама відповідач усно в судовому засіданні також не заперечила щодо позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина. Допитані судом свідки ОСОБА_8 (дядько позивача) та ОСОБА_9 (сестра позивача) також підтвердили ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
А тому, з врахуванням, що відповідач проявляла байдужість до дитини, не брала участь у вихованні, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як зазначено ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частина 1 ст.182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Частина 2 ст.182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму, визначеного державою для відповідної категорії дітей.
Відповідач не працює та отримує пенсію по інвалідності (ІІ група) в управлінні ПФУ в Івано-Франківській області (а.с.39).
Тому з врахуванням потреб позивача на його утримання, оскільки навчається в Державному профтехнавчальному закладі, позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання позивача є також такими, що підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 19, 141, 180-182, 184, 164 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2.
Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 щомісячно до досягнення повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Польська М.В.