Провадження №22-ц/774/10010/13 Головуючий в I інстанції - Ковальчук В.О.
Справа № 194/1043/13
Категорія 26 Доповідач - Городнича В.С.
08 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.
при секретарі - Новицькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, -
Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він багато років працював на підприємствах відповідача, при виконанні своїх трудових обов'язків, захворів на професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 07 жовтня 2008 року йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65 % та встановлена третя група інвалідності. В зв'язку з втратою професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, яку оцінює у розмірі 6500 грн., та яку просить стягнути з відповідача.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6500 гривень 00 копійок. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що з 02 березня 1981 року по 04 червня 2008 року позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем й працював за різним фахом, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-13).
За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах він захворів на професійні захворювання: радикулопатія шийна і попереко-крижова на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами. Двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.), де формівний артроз в сполученні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого-третього ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром: Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.); Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху), згідно акту П-4 від 21 липня 2008 року (а.с. 14).
Згідно п.п. 16,17 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причина професійного захворювання: важка праця, вимушена робоча поза, пил, несприятливий мікроклімат. Професійні захворювання виникли з вини відповідача.
За висновком МСЕК від 07 жовтня 2008 року позивачу встановлено первинно втрату професійної працездатності у розмірі 65 %, що підтверджується копією довідки МСЕК (а.с. 15).
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявна моральна шкода, оскільки він частково втратив професійну працездатність; змушений регулярно проходити стаціонарні лікування; постійно приймати лікарські препарати, став інвалідом третьої групи; не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; відчуває депресивний стан; та інші обставини. Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Спричинена позивачу моральна шкода, як вважає суд першої інстанції, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст.1167 ЦК України і ст. 237-1 КЗпП України та рішення Конституційного суду України № 20-рп/2008/ від 08.10.2008 року, - повинна бути відшкодована відповідачем (роботодавцем).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у відповідності зі ст.1167 ЦК України і ст. 237-1 КЗпП України та рішенням Конституційного суду України № № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, яка завдана йому в результаті отриманого професійного захворювання під час роботи на виробництві - під час роботи у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно ст. 212 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Спричинення позивачу моральної шкоди, в результаті отриманого професійного захворювання, знайшло підтвердження під час розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не можуть бути взяти до уваги, оскільки відповідно до ст. 2371 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого позивачеві було заподіяно моральну шкоду, пов'язану з виконанням ним трудових обов'язків під час чого відповідачем не були забезпечені умови праці.
Крім того, неправомірні посилання ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» в апеляційній скарзі на згоду позивача працювати у небезпечних та шкідливих умовах, які підприємство не приховувало, оскільки така згода не звільняє роботодавця від передбаченого ст.153 КЗпП України обов'язку забезпечувати працівникам безпечні та нешкідливі умови праці.
Крім того, не підлягають задоволенню і доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди з підприємства, як необґрунтовані.
Посилання апелянта щодо пропуску строку є безпідставними з огляду на наступне.
До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (ст. 233 КЗпП України). До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушених особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Згідно із п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України - позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: