Провадження №22-ц/774/6238/13 Головуючий в I інстанції - Черновський Г.В.
Справа № 201/1729/13
Категорія 19/20 Доповідач - Городнича В.С.
08 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.
при секретарі - Новицькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми "Домобуд" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельної фірми "Домобуд", товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні експертні системи", треті особи - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, Жовтневий відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна та визнання права власності, -
Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між нею та ТОВ проектно-будівельної фірми «Домобуд» було укладено угоду, згідно якої позивач та члени її родини повинні були здійснити продаж своєї квартири ТОВ «Будівельні експортні системи», а їм в свою чергу оформлять договір купівлі інших квартир. Через деякий час позивачці з родиною відповідач дозволив оселитися в квартирі АДРЕСА_1, де вони й мешкають на теперішній час. Однак договір купівлі-продажу до теперішнього часу не оформлений з вини відповідача.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд визнати за нею та її неповнолітньою донькою - ОСОБА_2 права власності у рівних частках по 1/2 частки кожній на квартиру АДРЕСА_1 з припиненням права та скасуванням реєстрації цього права власності на неї ТОВ проектно-будівельної фірми «Домобуд», звільнити квартиру АДРЕСА_1 з-під арешту та зняти заборони на здійснення дій щодо розпорядження нею.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_1, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, право власності на квартиру АДРЕСА_1 з припиненням права та скасуванням реєстрації цього права власності на неї ТОВ проектно-будівельної фірми «Домобуд». Виключено з акту опису і арешту АА №200877 від 14 січня 2010 року квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням, ТОВ проектно-будівельна фірма «Домобуд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.01.2000 р. ОСОБА_1, її неповнолітнїй доньці - ОСОБА_2, її матері - ОСОБА_3, а також її племінникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належала на праві сумісної власності квартира АДРЕСА_3.(а.с.11).
Вся родина мешкала в цій квартирі, бо іншого житла не мали, що підтверджується довідкою комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №8 (а.с.18).
У 2006 році до ОСОБА_5 звернулися представники TOB проектно-будівельної фірми «Домобуд» та повідомили, що вони збираються разом з TOB «Будівельні експортні системи» будувати в цьому районі житловий будинок й запропонували усім мешканцям укласти з ними угоди про продаж належних їм квартир, а вони в свою чергу придбають для кожної сім'ї інше комфортабельне житло. З цією пропозицією позивач та її родина погодилися.
Позивачці, її матері та доньці була запропонована квартира АДРЕСА_1, яка належить TOB проектно-будівельній фірмі «Домобуд», а племінникам позивачки пообіцяли придбати квартиру на вторинному ринку житла.
Також судом встановлено, що умовами угоди було передбачено, що позивачка з родиною не одержуватимуть грошові кошти за свою квартиру та не будуть сплачувати гроші за придбання нового житла, а усі витрати по оформленню договорів купівлі-продажу будуть покладені на забудовників, відповідачів у справі.
Враховуючі, що у позивачки на утриманні знаходилася малолітня донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, їй було запропоновано одержати дозвіл на продаж частки її майна.
Позивачка надала усі необхідні документи в відділ опіки та піклування та через деякий час одержала рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради №677 від 22.09.2006 р. про надання їй дозволу продати частку квартири неповнолітньої доньки.(а.с.13)
В запропонований строк позивачка з'явилися до приватного нотаріуса ДМО ОСОБА_6, де 27 жовтня 2006 р. був складений між нею (яка діяла від свого імені та від імені своєї матері ОСОБА_3, в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2, як продавцем та TOB «Будівельні експортні системи», як покупцем, договір купівлі-продажу належної їм квартири по Селянському узвозу.(а.с.15).
Між тим, позивачка не підписала договір продажу своєї квартири, тому що запропонувала відповідачам одночасно оформити договори купівлі-продажу належних їм квартир на її ім'я, а у них не було в наявності квартири для племінників позивача.
Квартира АДРЕСА_1 належить TOB проектно-будівельної фірми «Домобуд» відповідно до договору купівлі-продажу від 15.10.2005 р. (а.с.16).
Згодом позивачці з родиною відповідач дозволив оселитися в цій квартирі, де вони й мешкають на теперішній час. Мати позивачки, ОСОБА_3 померла 23.11.2006 р.(а.с.14)
В липні 2007 р. племінникам позивачки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була надана квартира АДРЕСА_2 та на них було оформлено право власності на неї шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири між ними та продавцем ОСОБА_7(а.с.17)
Договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 до теперішнього часу на спірну квартиру не оформлений, хоча відповідачем було надано зобов'язання №85 від 10.09.07 р. про гарантію здійснити дії по оформленню права власності позивача на цю квартиру в строк до 22.11.2007 р., а потім в усній формі називалися нові строки, врешті за останнім зобов'язанням №8 від 17.02.09 р. було гарантовано здійснити ці дії в строк до 22.10.2009 р.(а.с.19-20). Але й це зобов'язання не було виконане.
Таким чином встановлено, що позивачка передала своє житло відповідачам й воно було у їх володінні, а на теперішній час воно зруйноване та не існує. В порядку компенсації знищеної власності позивачки, згідно до умов угоди, їй з донькою ще наприкінці 2006 року була передана у володіння та користування квартира АДРЕСА_1 про що свідчить акт прийому-передачі від 31.07.2008 р.(а.с.22) та реєстрація місця мешкання позивачів за цією адресою за згодою ТОВ проектно-будівельною фірмою «Домобуд» , про що свідчить лист №12 від 29.01.2007 року(а.с.10,21). На теперішній час квартира знаходиться у повному управлінні й володінні позивачки, вона сплачує усі комунальні платежі за її користування.(а.с.23-24). Крім того, при оселенні позивачка сплатила борг по комунальним платежам, який існував.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в силу вимог ст.ст. 321, 328, 391,392,396 ЦК України.
З'ясувавши в достатньому обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
В своїй скарзі апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2010 року було порушено провадження у справі № БЗ/160-10 про визнання ТОВ проектно-будівельна фірма «Домобут» банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Суть мораторію зводиться до призупинення виконання вимог кредиторів за зобов'язаннями, які виникли до дня порушення справи про банкрутство, або прирівняних до такого, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. Правовими наслідками введення мораторію є заборона на стягнення грошових коштів та іншого майна з боржника.
Однак, з такими доводами апелянта погодитися не можна, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції право позивача порушено і іншим шляхом, крім звернення до суду, вона не має можливості захистити своє порушене право. За таких обставин доводи апелянта про існуючий мораторій не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельнаої фірми «Домобуд» - відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: